| Посвячення пам’ятної дошки світлої пам’яті отця інфулата Теофіла Скальського |
|
KSI?DZ INFU?AT TEOFIL SKALSKI (1877-1958) Dnia 12 kwietnia w Mszanie Dolnej odby?y si? uroczysto?ci zwi?zane z 50 letni? rocznic? ?mierci ks. infu?ata Teofila Skalskiego, proboszcza ko?cio?a ?w. Aleksandra w Kijowie, katedry ?w. Piotra i Paw?a w ?ucku i proboszcza ko?cio?a ?w. Micha?a Archanio?a w Mszanie Dolnej. Obchody rocznicowe rozpocz?to od z?o?enia kwiat?w na grobie ?p. ks. inf. T. Skalskiego, potem zosta?a odprawiona specjalna, uroczysta Msza ?w. w tutejszym ko?ciele. Gospodarzem uroczysto?ci by? ks. proboszcz parafii z Mszany Dolnej ks. Jerzy Ra?ny, liturgii przewodniczy? ks. inf. Jakub Gil proboszcz parafii Ofiarowania NMP z Wadowic, a homili? wyg?osi? ks. dr hab. J?zef Wo?cza?ski, prof. Wydzia?u Historii Ko?cio?a Papieskiej Akademii Teologicznej w Krakowie. Przypomnia? heroiczno?? ?ycia ks. inf. Teofila Skalskiego, kt?ry cierpia? za wiar? i polsko?? w trudnych czasach rz?d?w bolszewickich. W koncelebrze uczestniczy?o kilkunastu ksi??y a w?r?d zaproszonych go?ci byli mi?dzy innymi przedstawiciele w?adz wojew?dztwa ma?opolskiego, w?adz miasta i gminy, rodzina ks. T. inf. Skalskiego, oraz licznie zgromadzeni parafianie, z kt?rych wielu pami?ta?o jeszcze 16. letni? prac? ksi?dza T. Skalskiego w tutejszej parafii. W?adze miasta przygotowa?y 12 miesi?czny program obchod?w rocznicy pod nazw? “Ksi?ga odnalezionej pami?ci Ksi?dza Infu?ata Teofila Skalskiego”, kt?ry przewiduje dyskusje, warsztaty z m?odzie?? a przede wszystkim poszukiwanie tych, kt?rzy znali ksi?dza proboszcza. Co miesi?c odprawiona b?dzie okoliczno?ciowa Msza ?w., gdzie kazania – oparte o ?ycie i dzie?a ks. Teofila Skalskiego – g?oszone b?d? przez ksi??y z Papieskiej Akademii Teologicznej w Krakowie. Zwie?czeniem uroczysto?ci b?dzie ods?oni?cie w przysz?ym roku pomnika Ksi?dza Infu?ata na placu przy ko?ciele. Zaplanowano r?wnie? wyjazdy do miast zwi?zanych z ?yciem, m?cze?stwem i dzia?alno?ci? ks. Teofila Skalskiego. W?adze miasta Mszana Dolna i parafia ?w. Micha?a Archanio?a pragn? te? zaprosi? biskup?w i ksi??y z Ukrainy, z miejsc gdzie ksi?dz infu?at prowadzi? swoj? dzia?alno?? duszpastersk?. Z okazji tych uroczysto?ci Urz?d Gminy Mszana Dolna wyda? specjalny numer czasopisma “Nasza Gmina Mszana Dolna”. Zostanie te? wznowione wydanie ksi??ki: ks. Teofil Skalski “Terror i cierpienie” z cennymi przypisami, indeksami i aneksami ks. dr hab. J?zefa Wo?cza?skiego. *** Ks. inf. Teofil Aleksander Skalski urodzi? si? dnia 1 marca 1877 r. we wsi Kiryj?wka k. Berszady na Podolu. Do I Komunii ?w. przyst?pi?, jako ma?e dziecko, nie maj?c jeszcze 9 lat. W 1886 r. rozpocz?? nauk? w ni?szej, przygotowawczej klasie gimnazjum w Niemirowie. ?wiadectwo dojrza?o?ci uzyska? w 1894 roku. Nast?pnie wst?pi? do Seminarium Duchownego w ?ytomierzu. W Seminarium by? najm?odszym alumnem i kiedy studia dobieg?y ko?ca, nie m?g? uzyska? ?wi?ce? kap?a?skich z uwagi na m?ody wiek. W 1898 roku, jako wyr??niaj?cego si? w nauce, prze?o?eni skierowali Teofila Skalskiego na dalsze studia do Akademii Duchownej w Petersburgu. Po trzecim roku studi?w w ?ytomierzu, otrzyma? ?wi?cenia diakonatu, a dnia 7 czerwca 1900 r. w katedrze ?uckiej otrzymuje ?wi?cenia kap?a?skie z r?k ks. bp. Karola Niedzia?kowskiego. Po powrocie do Petersburga kontynuuje nauk?, otrzymuj?c tytu? magistra teologii. Jako wyr??niaj?cy si? absolwent po powrocie do ?ytomierza zosta? od razu mianowany profesorem Seminarium Duchownego. Od nowego roku akademickiego 1902/03 pe?ni obowi?zki profesora filozofii, teologii pastoralnej, prawa kanonicznego i cywilnego oraz prefekta w Seminarium Duchownym w ?ytomierzu. W tym samym czasie zosta? obdarzony godno?ci? kanonika, w 1907 r. zostaje mianowany asesorem i konsystorzem biskupim w ?ytomierzu a w po?owie 1909 r. zosta? powo?any do kapitu?y katedralnej w ?ytomierzu. W marcu 1913 r. 37. letni ks. Teofil Skalski zosta? mianowany proboszczem presti?owej parafii ?w. Aleksandra w Kijowie, co spotyka si? ze sprzeciwem w?adz carskich. Po wielu zabiegach w?adz ko?cielnych probostwo m?g? obj?? dopiero 15 sierpnia 1913 r. Parafia skupia?a wtedy ok. 30.000 katolik?w a w ca?ym Kijowie by?o ich ok. 50.000. Pracy by?o wi?c du?o nie tylko duszpasterskiej ale i religijno-spo?ecznej. Kiedy w 1914 r rozpocz??a si? I wojna ?wiatowa, ks. Teofil Skalski zajmuje si? opiek? polskich uchod?c?w wywiezionych przez wojska rosyjskie z Galicji. Za?o?y? w Kijowie pierwsz? polsk? szko?? pocz?tkow? i Macierz Szkoln? dzia?aj?c? przy ?wi?tyni ?w. Aleksandra. W 1917 r. otrzyma? tytu? pra?ata. Jest to rok rewolucji pa?dziernikowej, pocz?tek tragedii wi?kszo?ci polskich rodzin i Ko?cio?a katolickiego. Ks. Teofil Skalski zostaje po raz pierwszy zosta? aresztowany w sierpniu 1919 r. sk?d za sum? 60 tys. rubli wykupili go parafianie. Przez pewien czas si? ukrywa, wyje?d?a na prowincj?, podtrzymuj?c ?ycie religijne w pozbawionych ksi??y parafiach. Kiedy w 1920 r., Wojsko Polskie wkroczy?o do Kijowa biskupi pr?buj? uporz?dkowa? sprawy Ko?cio?a. Dnia 11 maja 1920 r. bp Ignacy Dubowski mianowa? ks. T. Skalskiego wikariuszem generalnym na tereny diecezji ?ucko-?ytomierskiej. A kiedy z pocz?tkiem czerwca wojsko polskie wycofywa?o si? z Kijowa, ks. Teofil Skalski pomimo nalega?, aby wyjecha? do Polski, pozostaje w Kijowie, daj?c tym samym przyk?ad wielu innym ksi??om, kt?rzy te? pozostali w swoich parafiach. Na pocz?tku 1921 r. w?adze bolszewickie wydaj? nakaz konfiskaty w ?wi?tyniach wszystkich cennych przedmiot?w. Po raz drugi ks. Teofil Skalski zostaje aresztowany 2 maja 1921 r. mi?dzy innymi za odmow? przekazania w?adzom bolszewickim inwentarza ko?cielnego, ale i tym razem zosta? zwolniony dzi?ki interwencji Polskiej Misji Repatriacyjnej. Zosta? jednak zmuszony do zap?acenia sumy 300 tys. rubli kary w zamian za wolno??. W listopadzie 1922 r. ks. T. Skalski zosta? mianowany protonotariuszem apostolskim i administratorem diecezji ?ytomierskiej. W 1925 roku otrzyma? uprawnienia administratora apostolskiego na terenie diecezji ?ytomierskiej i cz??ci diecezji ?uckiej w granicach ZSRR z w?adz? ordynariusza. W tym czasie ks. T. Skalski obchodzi jubileusz 25-lecia kap?a?stwa, podczas Mszy ?w. uroczy?cie koncelebrowanej dnia 19 czerwca 1925 roku. Oficjalnie nominacj? na stanowisko administratora apostolskiego otrzyma? dopiero rok p??niej, a wr?czy? mu 31 marca 1926 r. przyby?y do Kijowa, tajny wys?annik papie?a, bp Michel d`Herbingy. Od pocz?tku maja do 9 czerwca tego roku, a? 19 razy by? wzywany do GPU i poddawany przes?uchaniom. Namawiano go do opublikowania w prasie sowieckiej deklaracji lojalno?ci wobec nowej w?adzy, a tak?e og?oszenia listu pasterskiego aprobuj?cego nowy ustr?j, czemu zdecydowanie si? sprzeciwi?. Przeczuwaj?c gro??ce mu aresztowanie, wiosn? 1926 r. ks. T. Skalski mianowa? dw?ch wikariuszy generalnych diecezji ?ytomierskiej: ks. Kazimierza Naskr?ckiego, a na wypadek jego uwi?zienia ks. Stanis?awa Jachniewicza. Dnia 9 czerwca 1926 r. ks. inf. Teofil Skalski zosta? aresztowany i osadzony w kijowskim wi?zieniu. Potem zosta? przewieziony do Moskwy i osadzony w znanym ju? wi?zieniu GPU na ?ubiance, a nast?pnie przewieziono go na oddzia? pe?nej izolacji w moskiewskim wi?zieniu na Butyrkach. Parafianie nie zapomnieli o swoim duszpasterzu i na tyle, ile im si? udawa?o, przysy?ali najniezb?dniejsze rzeczy osobiste i ?ywno??. W grudniu 1927 r. rozpocz?? si? proces s?dowy ks. T. Skalskiego w Najwy?szym S?dzie Wojskowym ZSRR w Moskwie. Akt oskar?enia zarzuca? dzia?alno?? kontrrewolucyjn?, pr?by przy??czenia prawobrze?nej Ukrainy do Polski, u?atwianie osobom polskiego pochodzenia nielegalnego przekraczania granicy polsko-sowieckiej, przyjmowanie ksi??y przyby?ych z Polski do pracy duszpasterskiej na terenie Ukrainy Sowieckiej oraz udzia? w tajnej organizacji “Orze? Bia?y” (jej istnienie by?o fikcj? stworzon? przez GPU w celu walki z Ko?cio?em). Dnia 28 stycznia 1928 r. Wydzia? Wojskowy Najwy?szego Trybuna?u ZSRR skaza? ks. T. Skalskiego na 10 lat ci??kiego wi?zienia, (prokurator ??da? kary ?mierci), konfiskat? mienia, utrat? praw obywatelskich i publicznych na 5 lat. Wi?ziono go na przemian w Jaros?awiu, w Moskwie a nawet w Korownikach, wi?zieniu dla kryminalist?w. Dnia 15 sierpnia 1932 r. ks. T. Skalski dowiaduje si?, ?e z innymi wi??niami ma by? wymieniony za wi?zionych w Polsce komunist?w. W grupie tej by?o 41 os?b, w tym 16 ksi??y. Spotyka wtedy swego stryjecznego brata, ks. Antoniego Skalskiego r?wnie? wcze?niej skazanego na 10 lat wi?zienia. Dnia 15 wrze?nia przekroczyli polsk? granic? witani przez przedstawicieli rz?du, nuncjatury apostolskiej i najbli?sz? rodzin?. W sumie ks. Teofil Skalski sp?dzi? w wi?zieniach 6 lat i 3 miesi?ce. Po kr?tkim wypoczynku i nabraniu si? uda? si? na Jasn? G?r? w Cz?stochowie, aby podzi?kowa? Matce Bo?ej za uratowanie z sowieckiej niewoli. Na pro?b? ks. bp A. Szel??ka powr?ci? do diecezji ?uckiej, gdzie w latach 1932-1938 pe?ni? obowi?zki proboszcza katedry ?w. Piotra i Paw?a w ?ucku oraz zosta? mianowany kustoszem kapitu?y katedralnej. Zaraz po powrocie do Polski rozpocz?? starania o nawi?zanie kontakt?w z pozosta?ymi, uwi?zionymi w ZSRR kap?anami. Starania ks. T. Skalskiego, zw?aszcza o powr?t ksi??y do Polski drog? wymiany, nie przynios?y efektu. Na przeszkodzie stan??o pogorszenie si? polsko-radzieckich stosunk?w politycznych i zmiana nastawienia do polskich komunist?w w stalinowskim kierownictwie. Na pocz?tku 1938 roku z powodu nie najlepszego stanu zdrowia zrezygnowa? z funkcji proboszcza w katedrze ?uckiej. Kiedy wybuch?a II wojna ?wiatowa, po wkroczeniu wojsk sowieckich na Wo?y?, ks. inf. T. Skalski zagro?ony ponownym aresztowaniem, ponaglany przez ks. bp. A. Szel??ka 14 wrze?nia 1939 r. potajemnie opuszcza ?uck udaj?c si? do Lwowa sk?d pod koniec roku przedosta? si? do niemieckiej strefy okupacyjnej i przez pewien czas przebywa? w obozie dla ludno?ci cywilnej. Dzi?ki staraniom abpa Adama Sapiehy, zosta? zwolniony i przyjecha? do Krakowa. Kr?tko tu mieszka? i zaraz potem wyjecha? do Nowego Targu na zaproszenie ks. Leona Krejczy, kt?ry uko?czy? seminarium duchowne w ?ucku i kilka lat tam pracowa?. Mieszka? tam prawie dwa i p?? roku, pe?ni?c obowi?zki misjonarza przy ko?ciele parafialnym. Z inicjatywy Metropolity Krakowskiego ks. abpa Adama Stefana Sapiehy zosta? proboszczem parafii ?w. Micha?a Archanio?a w Mszanie Dolnej, a nowe obowi?zki obj?? 24 wrze?nia 1942 roku. Dnia 11 maja 1944 r. ks. inf. T. Skalski zako?czy? pisanie swoich wspomnie?. Pozostawi? obszerne i wyj?tkowo cenne dla historii i martyrologii Ko?cio?a na Ukrainie opracowanie pt. “Terror i cierpienie”. W nowym miejscu pracy z w?a?ciw? sobie energi? zabra? si? do nowych, nie?atwych obowi?zk?w. Nadal jednak pozosta? inkardynowany do diecezji ?uckiej. Podczas wycofywania si? Niemc?w ko?ci?? ?w. Micha?a Archanio?a w Mszanie Dolnej uleg? powa?nym uszkodzeniom. Dzi?ki staraniom ksi?dza Skalskiego usuni?to zniszczenia, naprawiono dach, odbudowano murowane ogrodzenie otaczaj?ce cmentarz. W 1950 r. odby?a si? uroczysto?? 50. lecia kap?a?stwa ksi?dza infu?ata T. Skalskiego z udzia?em Metropolity Krakowskiego Ksi?dza Adama Sapiehy. Ksi?dz inf. T. Skalski prowadzi? szerok? dzia?alno?? charytatywn?, kt?ra wspiera?a ubogich. Znany as lotnictwa II wojny ?wiatowej, gen. pilot Stanis?aw Skalski, stryjeczny brat ks. Teofila Skalskiego by? zawsze dumny ze swego krewnego, uwa?a? go wr?cz za ?wi?tego i pami?? o nim dodawa?a mu si?, gdy by? wi?ziony w PRL. Ksi?dz infu?at Teofil Skalski zmar? nagle 12 kwietnia 1958 roku. Ks. arcybiskup lwowski, potem krakowski – Eugeniusz Baziak odprawi? ?a?obn? Msz? ?w. oraz poprowadzi? kondukt pogrzebowy przy obecno?ci 110 ksi??y i t?umu wiernych. W mowie pogrzebowej powiedzia?: “By? to ptak wielkiego lotu, kt?ry pogodnie i gorliwie pracowa? i trwa? na skromnym stanowisku, na kt?re go czasy wojny rzuci?y”. Mieczys?aw Malinowski
ОТЕЦЬ ІНФУЛАТ
ТЕОФІЛ СКАЛЬСЬКИЙ (1877-1958) НАСТОЯТЕЛЬ КИЇВСЬКИЙ, ЛУЦЬКИЙ І МШАНСЬКИЙ Урочистості з нагоди 50-ої річниці від дня смерті 12 квітня в Мшані Дольній відбулися урочистості, пов’язані з 50-ою річницею від дня смерті о. інфулата Теофіла Скальського, настоятеля костелу св. Олександра в Києві, катедри св. Петра і Павла в Луцьку і настоятеля св. Михаїла Архангела в Мшані Дольній. Обходи річниці почалися від покладення квітів на могилі блаженної пам’яті о. інфулата Т. Скальського, потім була відправлена спеціальна урочиста св. Меса у тутешньому костелі. Господарем урочистості був отець настоятель парафії з Мшани Дольної о. Єжи Разьний, літургію очолював о. інфулат Якуб Ґіль, настоятель парафії Пожертвування Пресвятої Діви Марії з Вадовиць, а проповідь виголосив о. д-р габ. Юзеф Волчанський, професор факультету Історії Церкви Папської Теологічної Академії в Кракові. Він пригадав героїчне життя о. інфулата Теофіла Скальського, котрий страждав за віру і польськість у трудний час більшовицької влади. Співслужили кільканадцять священиків, а серед запрошених були гості, зокрема, представники влади Малопольського воєводства, влади міста і ґміни, родина о. інфулата Т. Скальського, а також чисельно згромаджені парафіяни, багато з них ще пам’ятали 16-літню працю отця Т. Скальського в тутешній парафії. Міська влада приготувала 12-ти місячну програму святкування річниці під заголовком “Книга віднайденої пам’яті Отця Інфулата Теофіла Скальського” (“Ksi?ga odnalezionej pami?ci Ksi?dza Infu?ata Teofila Skalskiego”), яка передбачає дискусії, заняття з молоддю, і, передусім, пошук тих, котрі знали отця настоятеля. Щомісяця буде відправлена принагідна св. Меса, де проповіді – сперті на житті й діяльність о. Теофіла Скальського – будуть проголошені священиками з Папської Теологічної Академії у Кракові. Увінчанням урочистості буде відкриття у майбутньому році пам’ятника Отцю Інфулату на площі біля костелу. Заплановано також виїзди до міст, пов’язаних із життям, стражданням і діяльністю о. Теофіла Скальського. Влада міста Мшана Дольна і парафія св. Михаїла Архангела хочуть також запросити єпископів і священиків з України, з місць, де отець інфулат вів свою душпастирську діяльність. З нагоди цих урочистостей влада ґміни Мшана Дольна видала спеціальне число часопису “Наша Ґміна Мшана Дольна” (“Nasza Gmina Mszana Dolna”). Буде також перевидана книжка: о. Теофіл Скальський “Терор і страждання” (“Terror i cierpienie”) з цінними примітками, покажчиками і додатками о. д-ра габ. Юзефа Волчанського. *** О. інфулат Теофіл-Олександр Скальський народився 1 березня 1877 р. в селі Кириївка біля Бершаді на Поділлі. До Першого Святого Причастя приступив будучи малою дитиною, не маючи ще 9 років. У 1886 р. почав навчання в нижчому підготовчому класі гімназії у Немирові. Атестат зрілості отримав у 1894 році. Потім вступив в Духовну Семінарію в Житомирі. У Семінарії був наймолодшим питомцем і коли скінчилося навчання, не міг отримати ієрейські свячення з огляду на молодий вік. У 1898 році, як відзначеного в навчанні, настоятелі направили Теофіла Скальського на подальше навчання в Духовну Академію в Петербурзі. Після трьох років навчання в Житомирі, отримав свячення диякона, і 7 червня 1900 р. в Луцькій кафедрі отримав ієрейські свячення з рук єпископа Кароля Недзялковського. Після повернення до Петербурга продовжує навчання, отримує ступінь магістра теології. Будучи кращим випускником, після повернення до Житомира, був відразу призначений професором Духовної Семінарії. Від нового академічного року 1902/03 виконує обов’язки професора філософії, пасторальної теології, канонічного і цивільного права, а також префекта в Духовній Семінарії в Житомирі. У той самий час отримав гідність каноніка, у 1907 р. був призначений єпископським асесором і консистором у Житомирі, а в середині 1909 р. був покликаний до кафедрального капітулу в Житомирі. У березні 1913 р. 37-річний о. Теофіл Скальський був призначений настоятелем престижної парафії св. Олександра в Києві, що зустрілося з опором царської влади. Після багатьох заходів церковної влади, парафію міг прийняти лише 15 серпня 1913 року. Парафія налічувала тоді біля 30 000 католиків, а у всьому Києві було їх біля 50 000. Роботи було дуже багато і не лише душпастирської, але і релігійно-суспільної. Коли в 1914 р. почалася перша світова війна, о. Теофіл Скальський займається опікою польських біженців, вивезених російськими військами з Галичини. Заснував у Києві першу польську початкову школу і Шкільну Матіцу, діючу при храмі св. Олександра. У 1917 р. отримав гідність прелата. Це рік жовтневої революції, початок трагедії більшості польських родин і Католицької Церкви. О. Теофіл Скальський був перший раз заарештований у серпні 1919 р., звідки за суму 60 тис. рублів його викупили парафіяни. Протягом певного часу скривається, виїжджає на провінцію, підтримуючи релігійне життя в парафіях, позбавлених священиків. Коли в 1920 р. польське військо увійшло до Києва, єпископи пробують упорядкувати справи Церкви. 11 травня 1920 р. єпископ Ігнатій Дубовський призначив о. Т. Скальського генеральним вікарієм на терени Луцько-Житомирської дієцезії. А коли на початку червня польське військо відступило з Києва, о. Теофіл Скальський всупереч наполяганням щодо від’їзду до Польщі, залишається в Києві, даючи цим самим приклад багатьом священикам, котрі також залишилися у своїх парафіях. На початку 1921 р. більшовицька влада видала наказ конфіскації у храмах всіх цінних предметів. Другий раз о. Теофіл Скалький був заарештований 2 травня 1921 р., зокрема, за відмову передання більшовицькій владі костельного інвентарю, але і цього разу був звільнений завдяки інтервенції Польської Репатріаційної Місії. Однак був змушений заплатити суму 300 тис. рублів кари в замін за свободу. У листопаді 1922 р. о. Т. Скальський був призначений апостольським протонотаріусом і адміністратором Житомирської дієцезії. У 1925 році отримав повноваження апостольського адміністратора на терені Житомирської дієцезії і частини Луцької дієцезії у межах СРСР з владою ординарія. У той час о. Т. Скальський обходить ювілей 25-річчя священства, під час св. Меси урочисто очолюваної 19 червня 1925 року. Офіційно номінацію на посаду апостольського адміністратора отримав лише через рік, і вручив йому 31 березня 1926 року прибулий до Києва, таємний посланець Папи Римського єпископ Мішель д’Ербіні. Від початку травня до 9 червня того року аж 19 разів його викликали до ГПУ і допитували. Його намовляли опублікувати в совєтській пресі лояльність щодо нової влади, а також оголошення папського послання, схвалююче новий устрій, щодо чого рішуче запротестував. Передчуваючи арешт, що йому загрожував, весною 1926 р. о. Т. Скальський призначив двох генеральних вікаріїв Житомирської дієцезії: о. Казимира Наскренського, а на випадок його ув’язнення, о. Станіслава Яхневича. 9 червня 1926 р. о. інфулат Теофіл Скальський був заарештований і посаджений до київської в’язниці. Потім був перевезений до Москви і посаджений у відомій уже в’язниці ГПУ на Луб’янці, а потім його перевезли до відділу повної ізоляції у московській в’язниці на Бутирках. Парафіяни не забули про свого душпастиря і на стільки, на скільки їм вдавалося, висилали найнеобхідніші особисті речі й харчі. Uroczysto?ci z okazji 50. rocznicy ?mierci (2/2 UA) Ko?ci?? pw. ?w. Aleksandra w Kijowie У грудні 1927 р. почався судовий процес о. Т. Скальського у Найвищому Військовому Трибуналі СРСР в Москві. Акт обвинувачення закидав контрреволюційну діяльність, спроби приєднання правобережної України до Польщі, полегшення особам польського походження нелегального перетину польсько-радянського кордону, прийняття прибулих священиків з Польщі до душпастирської праці на терені Радянської України, а також участь у таємній організації “Білий Орел” (“Orze? Bia?y”) (її існування було фікцією, створеною ГПУ з метою боротьби з Церквою). 28 січня 1928 р. Відділ Найвищого Військового Трибуналу СРСР приговорив о. Т. Скальського до 10 років тяжкого ув’язнення (прокурор вимагав смертну кару), конфіскацію майна, втрату громадянських і публічних прав на 5 років. Його тримали у в’язницях на зміну в Ярославлі, в Москві і навіть у Коровниках, в’язниці для криміналістів. 15 серпня 1932 р. о. Т. Скальський дізнається, що з іншими в’язнями має бути обміняний на ув’язнених у Польщі, комуністів. У цій групі була 41 особа, у тому числі 16 священиків. Тоді зустрічає свого двоюрідного брата, о. Антонія Скальського, також раніше засудженого до 10 років ув’язнення. 15 вересня вони перетнули польський кордон, їх вітали представники уряду, апостольська нунціатура і найближча родина. У сумі о. Теофіл Скальський провів у в’язницях 6 років і 3 місяці. Після короткого відпочинку і набрання сил, відправився на Ясну Гору в Ченстохові, щоб подякувати Матері Божій за врятування з радянської неволі. На прохання о. Єпископа А. Шельонжека повернувся в Луцьку дієцезію, де в 1932-1938 роках виконував обов’язки настоятеля катедри св. Петра і Павла в Луцьку, також був призначений кустодієм кафедрального капітулу. Незабаром після повернення до Польщі почав старатися нав’язати контакти з іншими, ув’язненими в СРСР, священиками. Старання о. Т. Скальського, особливо про повернення священиків до Польщі шляхом обміну, не приносили ефекту. На перешкоді стало погіршення польсько-українських політичних стосунків і зміна відношення до польських комуністів у сталінському керівництві. На початку 1938 року по причині незадовільного стану здоров’я, відмовився з функції пароха в Луцькій катедрі. Коли вибухла друга світова війна, після вторгнення совєтських військ на Волинь, о. інфулат Т. Скальський, під загрозою повторного арешту, покваплений о. єпископом А. Шельонжеком, 14 вересня 1939 р. потаємно залишає Луцьк, відправляючись до Львова, звідки в кінці року добирається до німецької окупаційної зони і через певний час перебуває у таборі для цивільного населення. Завдяки старанням єпископа Адама Сапеги, був звільнений і приїхав до Кракова. Недовго тут жив, а незабаром виїхав до Нового Таргу на запрошення о. Лєона Крейчи, котрий закінчив духовну семінарію в Луцьку і кілька років там працював. Там жив майже два з половиною роки, виконуючи обов’язки місіонера при парафіяльному костелі. З ініціативи Митрополита Краківського, о. єпископа Адама-Стефана Сапеги, став настоятелем парафії св. Михаїла Архангела в Мшані Дольній, і нові обов’язки прийняв 24 вересня 1942 року. 11 травня 1944 р. о. інфулат Т. Скальський закінчив писати свої спогади. Залишив обширні й винятково цінні для історії і мартирології Церкви в Україні опрацювання під заголовком: “Терор і страждання” (“Terror i cierpienie”). На новому місці праці з властивою йому енергією взявся за нові непрості обов’язки. Однак надалі залишився приписаний до Луцької дієцезії. Після відходу німців, костел св. Михаїла Архангела в Мшані Дольній був серйозно пошкоджений. Завдяки старанням о. Скальського усунені пошкодження, поправлений дах, відбудовано муровану огорожу, оточуючу цвинтар. У 1950 р. відбулася урочистість 50-річчя священства отця інфулата Т. Скальського за участю Митрополита Краківського Отця Адама Сапєги. Отець інфулат Т. Скальський вів велику благодійну діяльність, яка підтримувала убогих. Відомий ас авіації другої світової війни, генеральний пілот Станіслав Скальський, двоюрідний брат о. Теофіла Скальського, завжди гордився своїм родичем, вважав його за свого і пам’ять про нього додавала йому сил, коли був ув’язнений в ПНР. Отець інфулат Теофіл Скальський раптово помер 12 квітня 1958 року. Отець архієпископ львівський, потім краківський – Євгеній Базяк відправив жалобну св. Месу, а також провів похоронну процесію в присутності 110 священиків і тлуму вірних. У похоронній промові сказав: “Це був птах великого польоту, котрий погоже і ревно працював і тривав на скромному становищі, на який його кинув час війни”. Мечислав Маліновський
|
