Проходять хвилини, години, минають дні, зрештою все проходить і все минає. Задаю питання: а куди, йдемо ми, люди? Яка ціль нашого життя, що очікуємо від себе і ближніх, чого хочемо досягти? Так трапляється у кожного з нас, що дуже часто відчуваємо пустку в житті. Ніби все є і всього маємо вдосталь: робота, гроші, рідні, знайомі, кафе, ресторани, фітнес клуби, нові знайомства. Але виявляється і цього замало, все одно хочеться втекти далеко і в нікуди, а головне хочеться втекти від самого себе. Саме таким притулком для втікачів від буденності, шуму, одноманітності, став Ворзель.

Мальовниче селище розташувалось неподалік Києва. Уявити собі: такий рай посеред такого пекла!!! Ворзель зустрів нас мальовничо і привітно: скрізь господарювала зима, розкинувши білу ковдру снігу. В повітрі відчувалась свіжість та чистота.

Саме він, Ворзель, допоміг тим, хто приїхав позбавитися поганого настрою, заклопотаності, добре відпочити, втамувати душевну спрагу і набратися сил. Все сприяло тому, аби відкритися і на повну силу вдихнути життя. Допомогли цьому сестра Камілла та отець Станіслав. Мудріших пастирів та провідників годі й шукати! Завдяки реколекціям які, як жива вода проникали в кожну клітинку нашого єства, ми сповнювались миром, радістю, спокоєм, любов'ю.

Тема духовних вправ: віра, вибір та свобода. Дуже вразило те, як отець знайшов підхід до кожного з нас, його слово, як промінчик сонечка, проникли в кожну шпаринку нашої душі. Кожен чув своє і розумів по-своєму. Молитви, милостивий Боже, праці в групах із Святим Письмом давали кожному відчути присутність Бога. Неперевершеною була Адорація Пресвятих Дарів! А скільки світла було запалено в молодих, спраглих Бога, думок!? А як же без сповіді, без таїнства Покаяння??? Сам Бог мене сповідав!

От і вечір настав… Закружляла в танцях молодь, заспівали, переповнені радістю серця, наповнені спокоєм душі. А чого ще потрібно? Було все, а чому? Відповідь одна: з нами був Бог, а ми перебували з Ним.

Кожен отримав те, чого прагнув, всі відпочили і набрались сил, аби знову бути світлом в найтемніших куточках людських душ.

Богдан і Юля