title-ecclesia

Проповідь Й. П. Яна Пурвінського з нагоди інавгурації академічного року

Ваше Високопреосвященсво Архієпископе Нунцію!

Дорогі Владики,

всечесні отці священики,

дорогі викладачі семінарії!

Сердечно вітаю вас усіх тут зібраних на інавгураційному Богослужінні. Інавгурація 2009/1010 навчального року випадає в році, коли Церква святкує Рік Священства. А сьогодні літургійний календар заохочує нас прославляти св. Терезу від Дитятка Ісуса.

В цьому році ми повинні молитися за священиків, за покликання до священства, а також згадати тих священиків, що жили і працювали в Господньому винограднику, і своїм життям зєдналися з Богом та Ісусом Христом первосвящеником. Вони заслужили на те, що Церква зачислила їх до лику святих і ставить нам усім за приклад священицького життя. Таким був св. Йоан Марія Віанней і багато інших, які своїм життям і працею виконаною в Церкві, їх наслідували.


Церква в цьому році священства заохочує нас зрозуміти і поглибити священство, що є великим Божим даром для людства, великою таємницею. Бог дав нам цей великий дар, і він є в наші дні для тих, хто цей дар приймає і цю таємницю розуміє.

В покликанні людини до священства Христос завжди керується любовю, а також закликає людину присвятити своє життя Богові: “Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас з неба всяким духовними благословеннями у Христі. Бо в ньому вибрав нас перед заснуванням світу, щоб ми були святі і бездоганні перед ним у любові. Він призначив нас наперед для себе. Тому відповідь на Боже покликання підтверджується в діалозі між Богом і людиною, між любовю Бога, який вибирає, і закликає, і любов’ю людини, “яка з любов’ю відповідає на Його покликання”.

Христос сам покликав тих, яких бажав, і вони пішли за Ним, як ми про це читаємо в Євангеліста Марка 3, 13. В цій ініціативі проявляється Божа любов, яка не керується жодними людськими поглядами або заслугами людини, це безкорислива любов Христа. І кожен, хто бажає стати священиком і виконувати в житті священицькі обов’язки, повинен прийняти цю Христову любов і завжди пам’ятати про своє покликання і про те, що повинен бути людиною Божої любові. Коли святий Апостол Павло пише свій лист до Тимотея, то називає останнього Божою людиною (2 Тим 3, 16).


Бог є любов’ю, і тому священик мусить бути людиною любові., бо без любові не може бути ні автентичної побожності, ні апостольської ревності. Тому так важливо для кожного, хто бажає бути священиком і служити людям повністю, з любові віддати себе Христу і з серцем, переповненим любов’ю, іти за Христом, виконуючи його спасительну місію та служити з любові своїм братам, як це робив Христос. Бо Бог покликав нас для того, щоб освячувати людей, чинити їх дітьми Божими.


Бути священиком сьогодні - це вчитися від Ісуса, як давати надприроднє життя людям, які прагнуть любові, віри, покори і надії, а також потіхи. Це означає вказувати їм пряму і безпечну дорогу до Бога і вічного щастя.

Де цього маємо вчитися? В Ісуса, який чекає кожного з нас в каплиці в дарохранительниці. На адорації Він хоче нас вчити. Адорація - це любов Ісуса до кожного з нас. Адорація потрібна нам, щоб пізнати Ісуса і його велику любов до нас, Його покору. Тому в семінарії є каплиця - місце нашої зустрічі з Христом, для розмови з Ним, щоб Він навчив нас покори, любові, молитви і жертовності, щоб ми вміли бачити Христа в кожній людині, яка живе на світі і є відкуплена не золотом чи сріблом, а дорогоцінною кров’ю Христа.

 
Історія дієцезії
Єпископи
Прокатедра Київ
Катедра Житомир
Дієцезіальні комісії
Навчальні заклади
Релігійна діяльність
Деканати та парафії
Ордени і Згромадження
Чин дів
Рухи та спільноти
Санктуарії
 
 
Copyright © 2008-2024. Київсько-Житомирська дієцезія. Power by: ArtGattino