КИЇВ Велика П'ятниця - день спомину Страждань та Смерті Ісуса Христа. Протягом цілого дня у Прокатедрі тривали молитви та Адорація Пресвятих Дарів у Темниці. О годині 16.00 була відправлена Хресна Дорога, в якій взяли участь Архієпископ Петро Мальчук - Ординарій Київсько-Житомирський, Єпископ Помічник Станіслав Широкорадюк, канцлер Дієцезії - о. Віталій, секретар Архієпископа, капелан Польської Спільноти, вікарії парафії, а також численно зібрані парафіяни.

Під час Хресної Дороги усі зібрані затрималися біля розтятого на куски хреста, якого наші земляки порізали в Оболонському районі, викидаючи з місця, де має будуватися храм святого Франциска. Під час цього стояння всі разом молилися за тих людей, які це зробили. Як Ісус, просив Отця, щоб простив їм бо не знають що чинять, так само ми сьогодні, молімося за кожну сім'ю, яка не хоче впустити до свого серця, а навіть до свого району Господа. Господи, прости їм, бо вони не знають що роблять.

Після Закінчення Хресної Дороги тривали спільні молитви аж до години 19.00.

О 19.00 годині розпочалася Літургія Великої П'ятниці. Головуючим під час Літургії був Архієпископ Петро Мальчук, який також виголосив проповідь до усіх зібраних. Разом із ним співслужили Священики з парафії святого Олександра, з парафії святого Франциска та отці Домініканці. Разом із священиками та вірними був присутнім та спільно молився Апостольський Нунцій в Україні Архієпископ Томас Едвард Галіксон із своїм секретарем.

У проповіді Архієпископ звернув увагу передусім на слово "прагну" вимовлене Ісусом на хресті. Ісус прагнув виконати свою Місію на землі, прагнув виконати Божий замисел у своєму житті. Господь створюючи кожну людину прагне аби вона була щасливою, створив нас для щастя, але ми через свій непослуг Богу, через "ні" для Бога, самовільно відмовилися від щастя. Щастя не можна заробити чи випросити, вона нам дане даром, даром Господь дає нам благодаті, а ми дуже часто відмовляємося від них.

Створюючи кожну людину, Бог призначив для неї спеціальне завдання, мав спеціальне прагнення щодо конкретної людини. Задумаймося, чи ми виконали це Боже "прагну" скероване до мене, скероване особисто мені? Чи сьогодні, якби Господь мене покликав, я спокійно можу сказати: "В руки Твої, Боже,  віддаю дух свій!"

Ми посвячуємо все своє життя для того, аби отримати спасіння, злочинець, якого повісили разом з Ісусом, отримав спасіння в одну мить. Отримав, тому що повірив, повірив що Ісус є Божий Син. Не відкидаймо хреста зі свого життя, Ісус віддав нам себе докінця на дереві хреста. Приймімо цей дар, цю велику благодать і своїм життям покажімо усім, хто біля нас, що Бог не вмер, що Він живе у нашому житті!