| Про XIX Францисканське паломництво очима паломника |
|
· перше ,це звичайно себе, тобто ми маємо фізично приготуватися до подорожі; · друге, це ті наміри, або прохання, подяка з якими ми йдемо до Матері Божої; · третє, це духовне здоров’я, (освячуюча благодать), краще сказати духовну чистоту. Мені пригадуються такі слова Отця, що як ми цілий день йдемо і сонце палить і пилюка, піт, і перше що ми хочемо зробити це помитися,очистити своє тіло. А ще з більшим прагненням ми повинні очистити наші душі, насправді з чистим сумлінням і спека не така спекотна, й дорога легше йдеться.
Молодь з Шепетівки ретельно готувалися до приїзду єпископа, тому в кінці Богослужіння подарували, на третє, яке Його Преосвященство йде, так можна сказати ювілейне паломництво - сандалі, в яких правда в дорогу йти не можна, бо вони зроблені з дерева, але будуть, як згадка про пройдений шлях. З таких маленьких приємностей розпочалося 19 Францисканське паломництво до Матері Божої Бердичівської "Шепетівка-Полонне-Бердичів", гаслом під яким ми крокували чотири дні було: "Слово Боже - дорога життя." Такі правдиві слова, і як найглибше зрозуміти, щоб вони насправді доторкнулися наших сердець, цілу дорогу пережиттів, проповідував отець Патрик Оліх. Також отець став зам директора паломництва з наукової роботи, з цим поставленим перед ним завданням справився на відмінно . Перша конференція отця Патрика була, про страждання в задумі Божому, та як можливість зустрічі з живим Богом. Добіг перший день паломництва, перша важлива зупинка на ночівлю місто Полонне, тут до паломників приєдналася велика частина охочих, теж йти до Матері Божої. 14 липня по закінченню Богослужіння, після благословення отця Доброслава Копистеринського (міністр провінції), вирушає вже більшою групою туди, де чекає нас Матінка Божа Бердичівська, ще 3 дні дороги і ми прибудемо до бажаної цілі. Ось нас вже чекає перша зупинка на межі двох областей (Хмельницької та Житомирської ), тут і вода прохолодна і тінь від дерев, одним словом відпочинок. Ще трішки і обід в м. Мирополі біля костелу св. Антонія, вже традиційно нас приймає настоятель о. Алойзій. Так швидко збігають години відпочинку і знову вирушаємо. З цілого серця дякуємо за обід. Важливим в паломництві є конференція, завдяки їй ми можемо заглибитись в Святе Писання. Отець Патрик для конференцій взяв один уривок із Євангелії (Лк 24.), в ньому йдеться про те як Ісус після смерті з’явився учням ,які йшли до Емаус, і приєднався до них в дорозі, але вони його не впізнали. Цей приклад Євангелії отець переклав на життя, невідоме обличчя добре знайомих нам людей, як часто в житті ми до кінця не знаємо людей які знаходяться поруч нас, часто не хочемо зазирнути їм в обличчя, може там приховується смуток, якась проблема, горе. Так само ми не хочемо зазирнути в обличчя для Ісуса, не хочемо побачити його іншого, нужденного, просячого, милосердного, люблячого......Давай те бути уважнішими і чуйнішими до наших близьких, до знайомих які знаходяться в соціальних мережах, а іноді до простих перехожих людей. І в особливий спосіб подивитися в святе обличчя Ісуса і попросити щоб Він показав нам, своє інше обличчя. Так зупинка за зупинкою проходить шлях: з піснями, молитвами, вітанням проїжджаючих повз машин та мешканців через села яких пролягає наш шлях: « Ми йдемо до Матінки Божої Бердичівської несемо прохання, подяки, молимось за нашу неньку Україну » - пояснює отець Патрик, махаючи жовтогарячою хустинкою, а у відповідь жителі махають руками і посилають добрі посмішки. І ось ми вже бачимо таку бажану зупинку, де зостаємося на ночівлю с. Романівка. Насправді швидко промайнула ніч, і цей новий день подорожі ми начинаємо з Найпреосвятішої Меси, яку Його Преосвященству Станіславу Широкорадюку спів- служили два нововисвяченні Пресвітери о. Марко Гонгало, о. Павло Шевчук, які після Богослужіння уділили свого приміційного благословення. І так з приміційним благословенням і новими силами рушили далі в дорогу. Новий день, нові пережиття шляху, нові зустрічі з людьми і їхньою реакцією на групу паломників, так і читаєш в поглядах: не зрозуміння, насміх, здивування, але серед них і захват, і добрі побажання. Так і на шляху життя зустрічаємо різних людей з різною реакцією на нашу життєву позицію, що основую життя є - Бог. Ось і отець Патрик на конференції розповів про, зустріч з живим Богом на сторінках Святого Писання. Не того вивченого і знаного напам'ять, а читаного під час молитви та в застосуванні до свого конкретного життя. Так швидко пролетів час, кілометр за кілометром і ми вже знаходимося біля позначки «Чуднів», ще кілька метрів, там нас чекає о. Милослав, на порозі вже відреставрованого храму, з такою жаданою святою водою, коли паломники заскандували «мало води», тут отець дістає шланг і поливає паломників досхочу. А потім звичайно обід, щоб відновити сили, адже по переду ще шлях і хресна дорога. Добіг кінця обід-відпочинок, подякуємо для жителів Чуднова за смачну їжу і за гостеприємність отця-настоятеля, будемо за вас молитися, виходимо…. Позаду залишилася дорожній знак «Бердичів 39км», здається, що ще зовсім не багато шляху, але спека , палить сонце і все важче йти. Пісня - скільки сили додає вона, а коли в ній прославляєш Бога, вона, як коло рятувальне в таку спеку, музична група з Шепетівки підбадьорює паломників в дорозі піднімає настрій, хочеться злетіти до: неба, до неба брам до неба…. Ось настав той самий відрізок шляху, де ми переживаємо Муки нашого Спасителя, цей шматок є особливим, адже він зі старої бруківки, коли по ній йдеш то відчуваєш кожен камінчик, ніби переносишся у Єрусалим на Хресну дорогу спасіння котрою йшов Ісус. «Котрий за нас терпів рани…», роздумував над хресними стояннями Єпископ Станіслав Широкорадюк. У роздумах він приблизив до паломників життя блаженного Івана Павла Другого. «Ісусу Христе змилуйся над нами». По закінченню Хресного шляху, ми вже зайшли в село В.Коровянці , і з усіх сторін нас зустрічають жителі, малі й дорослі. Ми вже дійшли до території школи де розташуємося на ночівлю, тут нас зустріли дві дівчини в народних костюмах з квітами, хлібом та сіллю на вишитому рушнику, так зустрічають найбажаніших гостей. А місцеві хлопці, вже традиційно чекають хлопців-паломників на футбольний матч. Як завжди жителі коровянців нагодували паломників смачною вечерою, скажу більше, ще й з ранку сніданком. Настав ранок і знову вирушаємо в дорогу, остатній відрізок шляху розпочинаємо з ранкової молитви, яку провів бр. Юстин. Ще так рано, а сонце вже нещадно палить, ховаємося в прохолоді молитви, співів, конференцій. Сьогодні в конференції ми досягнемо вершини зустрічі з живим Богом в Євхаристії. Де ще ми можемо зустріти живого правдивого Бога, як не в пресвятій Євхаристії. Де сам Господь промовляє до нас через Святе Писання, приходить на Вівтар під видом Хліба та Вина, і вкінці зустріч: людини і Бога. Здається сонце і спека не турбують двох енергійних дівчат, двох Оксан, Оксану Маринич, яка підтримувала кожного паломника під час дороги своїми розповідями та цікавими фактами з життя, святих і простих людей. Друга Оксана Волянська своїм чудовим співом втамовувала спеку і підбадьорювала кожного, не тільки паломників, а й зустрічних людей, з музичним супроводом молоді з Шаргорода. Збігають кілометри, більша частина шляху залишилась позаду, ще зовсім трішки залишилося до кінця дороги, ще декілька важливих перевалів, один з них це звичайно обід. Всі знають що на природі апетит кращий, а в паломників з апетитом все гаразд , а ліс сприяє гарному відпочинку та доброму настрою після обіду. З новими силами ми вирушаємо до Матері Божої ще декілька кілометрів і буде видно сам Санктуарій. В нас ще одна остання зупинка перед Бердичевом, дуже приємна , адже на цій зупинці не тільки ми відпочили але й отримали подарунки, за умовами організаторів паломництва. Отже, якщо з сімї йде четверта особа, то така сім'я отримує подарунок. Десять сімей отримали чудові ікони Санктуарія Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, чашку яка завжди згодиться в паломництві і диск з піснями для гарного настрою. На цьому щасливі сім'ї не закінчилися, одна з таких сімей це - орден братів менших в Україні на чолі з батьком отцем Доброславом Копистеринським, друга теж багатодітна сім'я, Малі Сестри Непорочного Серця Марії на чолі с. Анною Кліпацькою , третя сім'я Згромадження Cестер св. Йосифа Обручника Пречистої Діви Марії. Звичайно ще один подарунок доброму Батькові паломництва Його Преосвященству Єпископу Станіславу Широкорадюкові. Трошки хочу розповісти про те, як йти поруч з отцем-єпископом, він створює особливу атмосферу в середині паломництва, коли йдеш поруч відчуваєш таке тепло й доброту, невичерпну любов, і ще таку виру емоцій, що просто не можливо передати. Його простота і доброта притягує до себе людей, він гідний учень свого вчителя св. Франциска. За ці три роки, які Його Преосвященство йде до Матері Божої, паломництво отримало справжнього люблячого Тата, який підтримує в дорозі, пригостить смачненьким на зупинці, вислухає і відпустить гріхи. В дорозі Він такий самий звичайний священик, з своїми проханнями, переживаннями, проблемами, але водночас, який приклад для інших для молоді, для людей, які зустрічаємо по дорозі паломництва. Коли важко йти і вже покидають сили досить подивитися на нього, він обов’язково усміхнеться, і по душі розіллється тепло. Мало хто знає, що засновником цього францисканського паломництва, яке вже 19 років мандрує до Бердичева є Отець-Єпископ, ще будучи настоятелем в м. Полонному ,він організував паломництво, яке ще не мало такого визначеного шляху, йшли полями і спали в палатках. Будемо молитися, щоб в наступному році Господь дозволив Його Преосвященству вирушити знову до Матері Божої Бердичівської. Закінчилась остання зупинка, нас вже чекає Марія з Дитятком на руках в Бердичеві. Ми прийшли на той відрізок дороги, де вже видно гострі вежі Санктуарію , припадаємо на коліна і молимося «Під Твою милість прибігаємо…», і ось ще кілька метрів і буде та сама жадана і довгождана зустріч з Матінкою Божою. Проходимо по вулицях Бердичева люди радо вітають паломників, адже це не тільки свято католиків, але цілого міста. Ми вже зайшли на подвір’я Санктуаріума , лунає пісня «Матінко кохана, Матінко ласкава, Діво над дівами молися за нами..», досягли такої жаданої мети. Десь зник біль, втома, спрага залишилося тільки щастя, таке безмежне і невгамовне. На польовому вівтарі паломників зустрічає отець Бенедикт зі свяченою водою. Приносимо в подарунок Матінці, "Слово Боже - дорога життя" – присвятіший Євангелій, всі наші інтенції, прохання, подяки, втому, мозолі, спечені під сонцем обличчя. Наш шеф паломництва отець Ярослав Машталяр ознайомлює із XIX Францисканським паломництвом до Матері Божої Бердичівської, воно налічує 508 осіб, 68 років найстаршому паломникові та 2,5 найменшому, 20 священиків та брати семінаристи на чолі з Єпископом Станіславом Широкорадюком, 12 сестер-монахинь , також молодь яка приїхала з Білорусі та Молдавії. Отримуємо благословення з рук Єпископа і йдемо готуватися до Служби Божої. Ось те до чого ми йшли ті довгі дні, приносимо наші прохання , молитви, подяки, які складаємо перед вівтарем. О Пресвятіша Богородице вислухай наші молитви випроси благодатей у свого Сина . Розпочалася Пресвята Літургія, яку очолив Владика Станіслав Широкорадюк , Літургію Слова отці – кармеліти доручили нашому паломництву, насправді це велика винагорода. В проповіді Владика нагадав, що церква є страждаюча - душі в чистилищі, які спокутують провини, церква подорожуюча до якої відносяться усі вірні від народження і аж до смерті, церква тріумфуюча – вірні які потрапили до Царства Божого після смерті. І це є одна Всемогутня Церква, яку брама пекла не здолає. Закінчилася Свята Євхаристія отримуємо благословення з рук Єпископа, залишається ще тільки зустрітися у храмі з Богородицею подивитися в її материнські очі «Під Твою милість прибігаємо Богородице Діво….» Окремо вже самому кінці хочу розповісти про одного священика отця Ярослава Машталяр, який являється вже не один рік організатором Францисканського паломництва до Бердичева. Великих сил прикладає отець для організації, таких на перший погляд простих речей, як ночівля, обід, відпочинок, прохолодна вода, медична служба, машини які супроводжують паломників, і ще ціла низка речей які нам не видно і здаються звичайними. А саме головне це - організувати людей. Дякуємо отцю Ярославу і просимо у Господа потрібних благодатей. З щирого серця запрошуємо всіх бажаючих на наступний рік до Матері Божої Бердичівської. XIX Францисканське паломництво "Шепетівка-Полонне-Бердичів". Вихід з Шепетівки XIX Францисканське паломництво "Шепетівка-Полонне-Бердичів". Вихід з Полонного XIX Францисканське паломництво "Шепетівка-Полонне-Бердичів". День третій XIX Францисканське паломництво "Шепетівка-Полонне-Бердичів". День четвертий XIX Францисканське паломництво "Шепетівка-Полонне-Бердичів" . Урочиста Свята Меса 17 липня 2011 р. Наташа Лесик |
Цілий рік ми всі чекали паломництва до Матінки Божої