| Закінчення Ювілейного Дня молоді в Житомирі |
|
Неділя Страстей Господніх в Житомирі традиційно є кульмінацією Дієцезіального Дня молоді. В цей Ювілейний XXV день молоді Господь не ощаджував подарунків, також у вигляді сонячної погоди і безхмарного неба. Після ранкових молитов на честь Пресвятої Діви Марії всі зібрались перед храмом св. Йоана з Дуклі, щоб разом з єпископом Віталієм, зібраними священиками, сестрами- монахинями та молоддю увійти в переживання Страсного Тижня. На початку відбулось освячення пальм та верб. Після прочитання Євангелії, велика тисячна процесія вирушила на площу перед храмом св. Софії на урочисту Святу Месу.
Після прочитання Муки Господа Ісуса Христа, в проповіді єпископ Віталій в проповіді коротко і дуже лаконічно задавав питання про страждання і смерть. Христос прийняв цей грішний світ таким, яким він є - світ в якому бувають сонячні і похмурні дні, а також радість і сльози, світ який соромиться самого себе, намагається сховатись від страждання, бо вважає його непотрібним сміттям. Христос розділив з нами наші страждання, наш страх і біль. Хрест може бути спасительним. Прийняти цей світ таким, яким він є, а не таким, яким хочу щоб він був. Прийняти своє життя таким, яким воно є. варто довіритись Богові і разом з ним пройти цей шлях. Бути з ним разом, коли почуємо Його заклик – іди за мною. Поруч з ним мій хрест не є непотрібним сміттям, а стає дорогоцінним джерелом спасіння для мене і моїх ближніх. На закінчення Святої Меси не бракувало слів подяки – єпископу Віталію, о. Вальдемару та всім причетним до організації Дня молоді. Домашнім завданням для всіх молодих стало прохання о. Вальдемара, щоб повернувшись додому молодь подякувала своїм батькам за дар життя і віри, і в жесті поцілунку виразити свою вдячність і любов. Ювілейний 25 Дієцезіальний День Молоді закінчився. Учасники повернулись до своїх домівок, до щоденних праць, обов'язків, навчання. Але не закінчується подорож, в якій кожен має шукати свою дорогу до Господа. А через рік – знову приїхати в Житомир, щоб набравшись сили крокувати далі. |