І це слово не може бути чимось нейтральним, не кажучи про негативний зміст. Асоціації завжди тільки добрі. Це слово як своя випадкова знайдена стара дитяча іграшка з не такого вже і близького дитинства. І скільки б вона не коштувала, справа не в матеріальному,  а в спогадах. Достатньо одного випадкового погляду на невеличкий пластмасовий солдатик або напівіржаву машинку, як відкривається скринька приємних, особистих спогадів дитинства. Так само й це слово «канікули» визиває цілу палітру яскравих барв веселки.

Навчання – яким би воно цікавим не було, не завжди є легким та радісним. Воно ставить багато умов, які необхідно виконувати, але не триває вічно, кожному навчанню приходить кінець. У моєму випадку – поки що така далека під час семестру лише невеличка перерва.

Так 17 грудня до Ворзельської семінарії прийшли зимові канікули. Особисто для мене, вони перші. Не хочу їх порівнювати з першою різдвяною ялинкою, не кажучи вже про кохання. Але все-таки вони подарували дещо такого, чого в моєму житті переживати ще не траплялось. Приїхати семінаристом на канікули, перший раз до своєї парафії, зустрітися з друзями та знайомими й відповісти на тисячі запитань, ділячись враженнями від семінарії. Це було незвичним особистим пережиттям. Зустріч з уже новим настоятелем та зі знайомими парафіянами залишила багато добрих і дещо незвичних спогадів. Також у мене була можливість спілкування зі священиками інших парафій. І це спілкування за чашкою чаю або кави мало дещо іншу специфіку, ніж в семінарії. Так, розмовляти зі священиками, які служать у нас в семінарії трапляється часто, але все-таки воно десь так трішки нагадує спілкування в університеті викладача та студента, то на парафіях під час канікул, спілкуючись зі священиками, доводилось відчувати дещо інше, мабуть більш серйозніше ставлення. Це як під час навчання у ВНЗ: потрапляєш на майбутнє місце роботи, де приходить більш виразніше розуміння свого вибору, того, ким я буду в майбутньому, і як складатиметься моє життя. Коли навчання і практика єднаються в одне ціле, можна більш наочніше роздивитися ціль, до якої прямуєш.

Пролітають канікули швидко як в доброму мультфільмі про циркового лева Боніфація. Не встиг обернутися, як прийшов час повертатися до Ворзеля. Потім був час чергування… Свята промайнули як швидкісний потяг і розпочався ІІ семестр навчання, але приємні спогади від канікул усе ще не полишають - це як різдвяно-новорічна ялинка, з якої знявши прикраси виносять з дому, але приємний, запашний аромат хвої, що залишився в кімнаті, усе ще нагадує щиру радість від святкувань. І так само собою, якось після лекцій рука мимоволі потягнулася до календарика з таким собі простим запитанням: І коли ж там вони Пасхальні?

Семінарист І курсу

Максим Лопатєєв

За матеріалами: seminaria.kyiv-zhytomyr.com.ua