За вікном – 3 С, але це не перешкода для молоді, що приїхала в Житомир. Від самого ранку всі вони, поділені на 4 групи, вже о 8.30 зібрались в парафіях, щоб розпочати переживання другого Дня Молоді.  Дня, в якому всі вони мають змогу вчитись милосердю. Ранкова молитва і конференції, котрі надихають на вчинки милосердя. Це були свідчення людей, які в щоденному житті вчинили  милосердя своїм гаслом та призначенням.                      

О. Петро Жарковський та о. Віктор Симон ділились досвідом праці та функціонування Карітас- Спес в Україні. Вчинки милосердя, котрі можливо виконувати завдяки допомозі простих людей.

Представники Вікентійської Родини, які працюють з безхатченками, розповіли про специфіку свого служіння. Праця, котра є важкою, і результатів відразу і не побачиш.

Всі ці конференції мали на меті наблизити молим людям прості істини – кожен з нас має змогу проявляти вчинки милосердя у щоденному житті. Просте зацікавлення людиною, що опинилась у важкій ситуації. «Не бійтесь підійти і запитати, чи не треба допомога». Щоб бути милосердним у сьогоднішньому світі є потрібно чимало відваги та сміливості. Після конференцій була праця в групах, де молодь ділилась своїми враженнями. Практичні заняття продовжувались у майстер-класах. Була змога поставити запитання, отримати конкретні поради.

Володимир -  людина, що вже багато років пересувається на інвалідному візку, зі сльозами на очах, розповідав, як випавши з візка лежав довгий час у калюжі при мінусовій температурі, тільки тому, що не було відважних, які б не побоялись зайти в калюжу і допомогти. Як рефрен, він повторював слова – «не бійтесь підійти і запитати, чи не потрібна допомога. І якщо самі не можете – покличте когось». Молодь могла навчитись правильно перевозити візок через бордюр, та допомогти пересісти з візка на стілець. Речі, які для більшості є механічними і звичайними, для людей з особливими потребами вимагають зусилля та допомоги оточуючих.

Сестри – серцянки та сестри від Ангелів, що працюють з дітьми – сиротами, ділились своїм досвідом, та деякими практичними вказівками, наприклад - як поводитись у спілкуванні з дітьми.

Теплий обід, який був приготований на вулиці біля храму св. Софії, підкріпив сили учасників, бо попереду було ще багато цікавого. Відразу після обіду деякі учасники (а було їх 100) – мали оглядову екскурсію містом та відвідання музею, яке надала влада міста. Ще одна частина  - пішла на екскурсію до монастиря сестер - Бенедиктинок, які живуть у кляузуровому монастирі.

Після Коронки до Божого Милосердя, молодь мала змогу приймати участь у ще 4 майстер-класах. У двох храмах, що у центрі, були практичні заняття. Це і робота з людьми з особливими потребами, і робота з в’язнями, і робота з онкохворими дітьми та благодійна діяльність, а також ProLife діяльність.

Розповідаючи про волонтерство та благодійність п. Людмила Свобода співзасновник БО «Разом до життя» та Богдан Купчинський керівник Житомирської дитячої організації «Все робимо самі», на власних життєвих прикладах розповідали про важливість волонтерів та людей небайдужих. Допомогти онкохворим дітям, можна через вчинок, який не буде коштувати багато, а для хворої людини – він є ціною життя. Цим вчинком є здача крові, котра в нашому організмі відновлюється вже через 3-4 години, а може подарувати життя іншому. Не бути байдужими та відкликатись на порушення серця до волонтерства – це ж так просто! А практичним завданням, яке могли зробити охочі – це було написання побажання, яке у вигляді квітки прикрасило штучне дерево, і це дерево буде передане для дитячого відділення онколікарні.

Наповнені враженнями всі зібрались на Святу Месу, яку очолив єпископ Радослав Змітровіч. Під час проповіді Владика проголосив істину, що в історії нашого життя, в нашому сьогоденні і щоденності є присутній сам Господь. А ми, маємо дозволити Йому народитись в нашому житті. Нав’язуючи до Євангелія, про народження Ісуса в бідному малому місті Віфлеєм, та про скромне його життя в Назареті, єпископ підкреслив, що Господь не цурається нашого життя і нашого убозтва.

Закінченням другого Дня Молоді стало Поклоніння Пресвятим Дарам. Господь хоче взяти наше серце і замешкати в ньому, незважаючи на наші гріхи і слабкості.

Спільна молитва розпалила молоді серця, і повертаючись на місця ночівлі ніхто не відчував холоду та вітру. Треба відпочити, бо завтра разом переживати в’їзд Ісуса до Єрусалиму і початок Страсного Тижня.

ФОТО