«І було слово…» (Йона 1, 1), було слово до пророка Йони, щоб він встав і пішов до міста Ніневія і проголошував каяття та навернення мешканцям міста, бо як не змінять свого життя і не відвернуться від гріхів їхніх, то прийде на них кара Господня. Літера «і», котрою розпочинається книга пророка Йони, як виявляється, має важливе значення:

-по-перше – це те, що вона, літера «і», вказує, що пророк Йона не є перший, до кого було слово. Слово Боже є живе і могутнє: і сказав Бог, і сталося – через слово Бог сотворив усе.(Бут 1, 1-27). Пізніше було слово Боже до людей, до Адама і Єви, до Ноя, до Авраама, до Ісаака, Якова і т. д., і було слово у своєму часі до пророків, також до пророка Йони.

-і по-друге – це те, що є ще важливішим, головну роль в історії спасіння виконує не той, до кого є слово, до кого воно скероване (ця особа є лише служителем слова), головну роль в історії спасіння виконує саме Слово. Воно ставить людину грішну в правді, воно освітлює її розум, воно зміцнює волю і воно являє Боже милосердя і воно також є рушійною силою в процесі навернення.

Це живе слово не діє в минулому і не діє в майбутньому. Воно діє тут і тепер, воно не було в сенсі хронологічного порядку, колись, «було» від дієслова «бути», тобто вказує на саму суть, на буття: Бог – Буття. Слово актуальне і сьогодні, кожної миті; Господь не залишає своє творіння, є з ним і в добру, і в лиху годину.

«І сказав був Сіон: Господь кинув мене, і Господь мій про мене забув… Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї, та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!» (Іс 49, 14-15).

Ісая вказує на Боже милосердя, котре безмежно перевищує любов жінки до свого немовляти. Пророк вказує на батьківську любов Бога до Ізраїля (вибраного народу), але в книзі пророка Йони відкривається любов Бога не лише до вибранців, але і до тих, хто таким не є, ба ще більше, до тяжких грішників, котрі живуть у темряві смерті і не розрізняють лівої руки від правої. (Йона 4, 11)

ХХ вік, Радянський Союз, практичний атеїзм, переслідується Церква Христова, ув’язнюються всі, хто признається до Христа і до віри, руйнуються церкви і т. д. Викреслюється ім’я Боже з життя, але це неможливо – відокремити життя від Бога, бо Бог є життя. І співчувало Боже Серце людині, тій, що була переслідувана за віру і ще більше, напевно, тій, що переслідувала, що гасила Боже світло, що нищила Божий образ в іншій людині. Кругом гріх, темрява, руїни…

В ті часи в Латвії «було слово… до Яна» (Лк 3, 2) - їдь в Україну і проголошуй слово…

Зі вступного слова Архієпископа Петра Мальчука до видання.