|
2 лютого, завершення Року Богопосвяченого Життя, близько 150 братів – монахів та сестер – монахинь з Київсько – Житомирської дієцезії зібрались у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Бердичівської в Бердичеві. Це був час благодаті, єдності, час діяння Божої любові.
Зустріч почалась конференцією, котру проголосив Архієпископ Петро.«Дорогі особи, вибрані з люду і присвячені на спеціальну власність Богові». Такими словами почав Архієпископ Петро конференцію, яку скерував до всіх присутніх. Роздумуючи над актом Богопосвячення Архієпископ навів приклад з життя Мікеланджело Буонарроті, відомого скульптора та художника. Коли митцеві доручили розписати Сикстинську капелу, йому на допомогу визвався один пересічний художник. В визначений день, коли мала початись праця над розписом капели, Мікеланджело побачив, що його помічник замість допомоги – зіпсував частину стіни, на якій мали бути розписи. Вигнавши недолугу, він почав все сам перероблювати. Він потребував того, хто буде йому помічником, хто буде допомагати, того, хто захоче слухати майстра. Ми, особи Богопосвячені, через особливе покликання увійшли у Містичне Тіло Христа, у Церкву, де відроджується нова людина, де головну роль відіграє Ісус Христос. Він запрошує своє створіння до співпраці, щоб ми лишили світ, все що маємо, були поруч та докладно виконували завдання, яке дає Господь. Господь хоче відродити Своє обличчя в тих, до кого Він посилає. Він хоче, щоб ми були співпрацівниками, слухняними співпрацівниками. Богопосвячення – це праця на все життя, зазначив Архієпископ.
І щоб цю працю добре виконувати – після конференції було Виставлення Пресвятих Дарів та спільна адорація, під час якої лунали молитви за Україну, за монаші родини та родини всього світу.
Урочиста Свята Меса, під проводом Архієпископа Петра, єпископа УГКЦ Михаїла Бубнія з Одеси та всіх присутніх священиків, була коронуванням цього дня.
Після проповіді всі Богопосвячені особи, тримаючи в руках запалені свічки, відновили монаші обітниці, який кожен складав у своєму Згромаджені чи Ордені.
Рік Богопосвяченого життя завершився, свято Стрітення Господнього добігло кінця, укріпившись духом, треба повертатись до місць служіння, щоб з новими силами ставати до співпраці з Тим, від Кого і для Кого все.
|