День вдячності за дар життя Архієпископа Петра

http://old.kzd.org.ua/images/sliede-katedral/01-zhytomyr.png

http://old.kzd.org.ua/images/sliede-katedral/02-kyiv.png

18 липня прокафедральний храм св. Олександра в м. Києві наповнився людьми, з різних куточків дієцезії приїжджали священики та сестри-монахині. Кожен прагнув розділити радість святкування ювілею Ординарія дієцезії Архієпископа Петра.

Святу Месу очолив єпископ – ювіляр, у співслужінні з єпископом Збігнєвом Станкєвічем, архієпископом Риги, також були присутні єпископи Ян Пурвінський (генеральний вікарій Київсько-Житомирської дієцезії), Леон Дубравський та Радослав Змітрович (Кам'янець-Подільська дієцезія), Віталій Скомаровський (Луцька дієцезії), Леон Малий (Львівська архідієцезія).

Приємним сюрпризом стала присутність кардинала Любомира Гузара. Він на початку звернувся з вітальним словом до ювіляра. Це були слова подяки Богу за дар життя і єпископського служіння владики Петра. Кардинал також подякував в імені тих, кому архієпископ послужив своїм покликанням. Та побажав, аби ювіляр реалізував і надалі своє покликання на Божу славу і користь людям.

Під час проповіді єпископ Ян коротко розповів про дорогу, котру пройшов єпископ – ювіляр до дня 50-річчя. Єпископ Ян підкреслив, що нам у ХХІ столітті потрібні пастирі, які вказують справжню дорогу до Царства Небесного. Великим завданням кожного пастиря, але й також кожного вірянина, є бути приятелем Бога на кожен день.

Після Святої Меси, представники різних категорії : священики, хор, сестри- монахині, парафіяльні спільноти, представники влади з Києва та Польського Консульства складали найщиріші побажання для Архієпископа, висловлюючи свою повагу і вдячність, запевнюючи у своїй молитві.

Дякуючи всім присутнім за молитву та спільно розділену радість, Архієпископ розповів історію, як у одного мудреця запитали, який вік життя є найкращим. Мудрець, показуючи на дерево розповів, що весною, коли на дереві з'являються листочки, квіточки, вони є прикрасою і тішить людське око. І це прекрасна пора. Коли влітку, між деревами сиділи пташки, і співом утішали вухо, здавалось, немає нічого прекраснішого. Восени, коли на дереві були плоди, які можна було куштувати, і які тішили не тільки наше око, але й смак, здавалось, що ця пора є дуже прекрасною. Зимою, коли листя опало, коли гілки були сірими, без листя і квітів, лише тоді можна було між віттям побачити небо. Небо, яке є ціллю нашого життя, на яке кожен має вдивлятись і прямувати. Кожен період життя, має приготувати людину до Неба. 50 років це приблизно липень – жартував Архієпископ. Це час дбати про плоди, про те, що вже посіяне.

Дякуючи Богу за дар життя і покликання Архієпископа Петра, бажаємо бачити плоди свого життя і служіння, і прямувати завжди в сторону Неба.

БІЛЬШЕ ФОТО