| «… І було воно дуже добре!» |
 Всі їхали додому, тролейбус був вщент наповнений людьми. Хтось ще мав забігти в магазин, інший в навушниках просто слухав музику та дивився у вікно, ще інший тягнув пом'яті купюри з кишені, щоб заплатити за проїзд. Нічого дивного та незвичайного, банальний опис вечора робочого дня... . Далі напевно їжа вдома і хвилина перепочинку після щоденної праці, телевізор, новини. Полеглі, поранені, безвісті загублені, загроза терористичного акту, волонтери зібрали одяг для бійців АТО, кількість біженців зросла, знищено понад... бойовиків, Боже бережи Україну... . Знищено, вбито, поранено, пошкоджено – так часто чуємо, що не помічаємо трагедії...Звичною стає смерть, втрата і біль стає звичним.18 лютого Католицька Церква розпочала Великий піст, час покаяння та духовного очищення. Під час посту ми прагнемо особливо відчути зміст страждань Христа, котрий своє життя віддав за наше спасіння, оскільки щодня стаємо свідками жорстоких подій, які відбуваються на території нашої Батьківщини.
Спостерігаючи навколо так багато смерті, прагнемо задуматись над вартістю життя, від кого походить і кому належить, та чи несемо ми відповідальність за життя ближніх? Відповіді на ці та інші питання ми отримали від священиків, котрі провели дні зосередження з 19 по 21 лютого в парафії святого Йоана з Дуклі, що в місті Житомирі.
Службою Божою о 18 годині розпочались дні зосередження на тему «Цінність життя». Темою першого дня було звернення уваги на головну тезу: «Життя дає Бог». Теологічне обґрунтування так величного дару розкрив нам на проповіді отець Едуард Семко OFM, після Меси ж, було представлення діяльності міжнародного благодійного фонду «Місія в Україну», котрий було започатковано з метою протидії абортам та допомоги діткам з вадами. Також, отримали свідоцтво історії з життя пані Катерини, яка хотіла зробити аборт, але після спілкування з волонтерами фонду, вирішила зберегти життя дитини, про що з того моменту ніколи не жалкувала.
 П'ятниця 20 лютого знаменувалась приїздом до нашої парафії отця Миколи Мишовського, головного редактора католицького часопису «Credo», з котрим роздумували над темою «Не вбий», пригадуючи події Майдану та розстріл Небесної Сотні зокрема. Цінністю таких спільних роздумів, став той факт, що отець Микола був безпосереднім учасником Євромайдану та є капеланом бійців у зоні проведення АТО.
  По закінченні Служби Божої, в незвичний спосіб, пройшло богослужіння Хресної Дороги. Незвичність полягала у аудіо візуалізації страстей Христових та подій, що відбувалися на майдані Незалежності, а також на Сході нашої країни.
  Третього дня, в суботу 21 лютого до нас завітав знаний нами отець Вальдемар Павелець SAC. «Духовна відповідальність за життя іншої особи» була темою останнього з днів зосередження.
 Оскільки дні з 18 по 21 лютого стали днями вшанування загиблих під час Революції Гідності, наша парафія, разом з релігійними громадами міста Житомира, після Меси вирушила із запаленими свічками до майдану Соборного для участі у екуменічному молебні.
  Життя – величний та до кінця незбагненний дар, вартість якого неможливо переоцінити. Тому звикнути до смерті, стати байдужим до втрат, жити звичним життям, знаючи про війну на рідній землі – злочин проти власного народу.
 Прийми Боже до Свого Царства усіх, хто поклав голову за долю власного народу, благослови тих, хто боронить нашу незалежність і обдаруй миром наш народ! Боже, бережи Україну!
Денис Журавський
за матеріалами:janzdukli.org.ua
|
Copyright © 2008-2026. Київсько-Житомирська дієцезія.
Power by: ArtGattino