З Євгеном ми вперше зустрілися в одеському госпіталі. Тоді він запитав, чи не маємо ми "біленького хрестика", тобто розарію (вервиці). Коли Євген перебував у полоні в російських військових, у нього розарій забрали. На запитання, чи знає він, що це таке, Євген відповів: "Знаю лише, що ця річ рятує життя".

Євген із бойовими побратимами виривався з іловайського пекла за штурвалом БМП (бойової машини піхоти), і в них влучило п'ять прямих фугасних снарядів. 15 військових, які перебували всередині бронемашини, почали палати. Вони намагалися вибратися, але ззовні почався обстріл із крупнокаліберного кулемета. Усередині БМП буквально було пекло...

Він соромиться сержантських погонів і не розуміє, чому з усіх хлопців Господь урятував неохрещеного. Ми запропонували Євгенові прийняти Таїнство Хрещення там, де він сам захоче. Минув тиждень, і Євген знову зустрів нас: "Я повертаюся в АТО, і я хочу бути хрещеним саме у вашій Церкві, можна?"

22 вересня Євген прийняв Таїнство Хрещення в парафії св. Климентія в Одесі. На урочистості – крім нього та мене – були поспіхом знайдені хрещені батьки, монахиня та побратим із військового госпіталю. Ось таким буває шлях до християнства...