У храмі Воздвиження Всечесного Хреста в Києві відбулось парафіяльне свято. Урочисту подію відвідала дуже велика кількість гостей. Службу очолив архієпископ Петро Мальчук. На богослужінні були присутні посол Польщі Генрик Літвін з родиною та консул Рафал Вольскі.

Заглянемо трошки в історію, звідки до нас прийшло це свято? «Було це 312 року, за римського імператора Костянтина, мати якого, цариця Єлена була християнкою. Саме тоді відбулася чудесна подія, що змінила становище римських християн. Перед вирішальною битвою з кесарем, котрий переслідував християн, Костянтин і його військо побачили на небі знамення Хреста Господнього і напис: «Цим переможеш».

Звісно ж, це свято нагадує і про минулі події, які переживала парафія. Цей костел дарував надію та віру усім, що заблукали в нелегкі часи. Колись у Києві це було єдине місце, куди могли приходити католики, щоб прийняти Ісуса в Святому Причасті, посповідатися і таким чином ще ближче пізнати Господа. Безмежна дяка і пошана всім тим людям та священикам, які, незважаючи на гоніння та загрози, «будували» Господній храм та підтримували його своїми постійними молитвами та особистими жертвами.

Головною темою проповіді архієпископа був, звичайно, Хрест. Не стільки сам хрест, скільки наше ставлення до нього. Ми поважаємо хрест, та водночас боїмося його, бо він нагадує нам про страждання, ми боїмося, бо він вимагає жертв, ми боїмося, бо ми слабкі. Але треба дивитися на це інакше, бо хрест – це шлях до спасіння. Хрест з Ісусом показує нам біль, але порожній хрест – надію. Надію на воскресіння і вічне життя, яке дарував нам Бог, що став людиною заради всіх нас. Хрест – це любов, Його любов до нас. Усі ці слова ще сильніше проникали в наші серця, коли під казковий спів хору члени спільноти Світського Кармелю приносили до вівтаря Святі Дари.
У кінці Служби Божої всі мали можливість поклонитися Хресту (у храмі є частинка того самого хреста, на якому було розіп'ято Ісуса) і просто перебувати з Господом так близько в особистій тихій молитві. Також по закінченню урочистої частини всіх запросили на невеличкий бенкет, що відбувся у дворі костелу. Вірні мали змогу поспілкуватися одне з одним, поділитися історіями про наш прихід, зустріти старих друзів та знайти нових знайомих. Прихожани та гості із задоволенням ласували смачним печивом, яке спекли сестри-юзефітки.