| Палаючий кущ Мойсея |
 Побачив Господь, що він наближався подивитись, та й кликнув до нього з-посеред куща: "Мойсею, Мойсею!" І відповів той: "Я тут!" І сказав: "Не наближайся сюди! Скинь взуття з твоїх ніг: місце бо, що на ньому стоїш - земля свята." Вихід 3, 4-5
З 29 липня по 14 серпня я поїхала з молоддю нашої парафії Христа Царя Всесвіту з м. Новоград – Волинський на оазові ре колекції в Язловець на Тернопільщині. Там, посеред прекрасної природи скриваються зруйновані храми. Ніби то ховаються перед людськими очима, щоб ніхто не бачив, як вони знищені. В місцевості Нирків знаходиться те, що залишилося після гарної святині з ХVІІ ст. Храм має дах дуже пошкоджений, а коли ми зайшли в середину побачили давну красу будівлі. На стіні заховалися хрести котрі свідчать про посвячення святині. Заходячи в ці зруйновані мури, відчувається святість. Попри всього балагану і бруду, душа з'єднується з Господом. Для мене зворушливим моментом була Свята Меса в цьому храмі. О. Петро разом з кліриками приготували все, щоб скласти Богу жертву. Кам'яний вівтар знову виконував своє покликання для якого був збудований. Прийшов Ісус під видом хліба та вина і знову як перед віками зміг спочивати на цьому вівтарі. На місце смерті прийшло Життя, на місце темряви прийшло Світло. Дивлячись на нашу спільноту, котра приймала свого Господа і Спасителя Ісуса в зруйнованому храмі, я не скривала сльози. Колись питали Матір Терезу з Калькутти: « Як Сестра може доторкатися цих брудних людських тіл з неприємним запахом ?На що вона відповіла – Я торкаюся Самого Бога, котрий в них перебуває». Наше тіло створене на Образ і подобу Бога, як читаємо в книзі Буття. Від хрещення ми стали любимими дітьми Господа і храмом Святого Духа.
«Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у Вас?Його Ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих». 1Кор.6,19
Дякую Тобі Господи за наш парафіяльний храм, за всіх хто його будував, за священиків, котрі своєю присутністю приносять нам Тебе Господи. С.Марієтта Мікса |
