В урочистість Божого Тіла і Крові у прокатедральному соборі св. Олександра відбулася Євхаристія, яка зібрала вірних з цілого Києва. Літургію очолив архієпископ Петро Мальчук. Наш душпастир пригадав, що наша присутність сьогодні у храмі є знаком з'єднання з Христом та свідоцтвом живої віри.

  Під час проповіді говорив, що поки серед нас є атмосфера єдності та любові можна бути спокійним. Найбільшим знаком єдності є наша церковна спільнота, в якій громадяться різні люди об'єднані в любові Христа. Власне тут можемо досвідчити, що все є одне в Ісусі, в Бозі, Який може задовольнити кожну нашу потребу чи прагнення. Закінчив проповідь цитуючи св. Августина: «Дивись, Ісус ставить перед тобою Своє Тіло і Душу, коли ти станеш перед Ним чи будеш спроможний дати принаймні стільки само як Він?». Після Євхаристії вірні розпочали ходу вулицями міста. 

Перший вівтар, який знаходився поблизу храму, приготували вірні з парафії Воздвиження Святого Хреста (зі Святошино), проповідь проголосив настоятель. Отець Петро Гершевич говорив, що Бог бачить наші потреби, бажання – все що нам потреба, навіть те про що ми не осмілюємося казати і може все це сповнити. Господь приходить щоденно, щоб це зробити, але від нас залежить результат, тому що це людина робить перший крок. Ним є свідоме прийняття Ісуса у Таїнствах. Проповідь закінчив запитанням: як часто я говорю Богу – хочу Тебе сьогодні прийняти!

 

Під спільний спів процесія вирушила до другого вівтаря, який знаходився на площі перед Михайловським Собором. Його приготували вірні з парафії св. Миколая. Слово до вірних мав о. Сергій Захарченко, який продовжив тему людських потреб та зауважив, що людина часто дбає сама про свої фізичні та матеріальні потреби, забуваючи про потреби душі. Працюємо, заробляємо, здобуваємо, але те, що пропонує нам Господь не цінимо і не беремо, хоч Хліб Життя, яким є Ісус можна взяти без плати. Отець пригадав, що все що ми здобуваємо є марне, а хто їстиме Цей Хліб, матиме життя вічне. 

До третього вівтаря, який знаходився біля пам'ятника св. Володимиру, процесія вирушила під спів літанії до Пресвятого Серця Ісуса. Вівтар приготувала парафія Пресвятої Діви Марії Матері Церкви (що на лівому березі), проповідь проголосив бр. Григорій Романович, віце-провінціал братів менших капуцинів. Він ділився своїм спостереженням, що Господь не хоче бути сам для Себе, Він хоче ділитися. Бог хоче, щоб наше життя було святом! Наш небесний Отець не прагне забирати в нас нічого, Він лиш підштовхує своє творіння до розуміння, що все, що в нього є – це дар. Бог просто вчить нас бути вдячними за все що маємо.

Четвертий вівтар, який розташувався на сходах прокатедри, приготували вірні цього храму, а слово проголосив о. Віталій Безшкурий. Говорячи про чудеса, він зауважив, що вони відбуваються коли появляється брак віри. Бог промовляє до людини постійно, ось тільки чи людина чує Його голос і бачить Його дії? Отець заохочував, щоб ми користалися з того, що дає Церква, з того, що дає Ісус Христос.