«Людина повинна шанувати ті вартості, які пов'язані з її походженням. І в цьому сенсі потрібно, щоб також акцептувала і народні вартості»
Слуга Божий о. Ф. Бляхницький

Харизматичний, консеквентний, непохитний, пронизливий, «якийсь інший священик» - так згадували померлого, 26 років тому, о. Франциска Бляхницького. Вчора, 20 лютого в нашій парафії Христа Царя Всесвіту, в м. Новограді – Волинському, була організована нічна адорація Пресвятих Дарів, щоб молитись про мир в нашій державі. Маючи свідомість, що Рух Світло – Життя повинен іти за вказівками Ісуса Христа, щоб нести мир та світло. Все починається з молитви. Тому адорація розпочалася з молитви на розарії, співали пісні та декламували патріотичні вірші. Разом ми перебували у спільноті Церкви і це було для нас важливе. Адже в нашому місті, це єдине що можемо робити – це молитися. Дивлячись на молодих людей, котрі не боячись за власне життя, з відвагою допомагають раненим на вулицях Києва, ставлю собі питання: Що зробив би Ісус? Ісус мудро любив, тому дозволив прибити Себе до хреста, показуючи нам, що любить нас попри все. Боронився перед кривдниками, щоб допомогти їм зрозуміти зло, яке вони чинять. Коли зустрічав фарисеїв відверто говорив їм правду, що вони є сліпими провідниками. Гарним свідоцтвом поділився о. Віталій Безшкурий – канцлер Курії та настоятель парафії Святого Олександра в Києві. Храм знаходиться в самому центрі подій. Отець відкрив двері храму, щоб в ньому можна було лікувати хворих. Сказав, що на даний момент, святиня подібна до лікарні. Але чимсь неймовірним є єдність, де ніхто не звертає уваги на віровизнання та національність. Одні допомагають другим, навіть ставлячи чоло смерті. Так, як це було в випадку з 21-річною волонтеркою, котра несучи ранного, сама була поранена в шию. Відчуття спільноти зі своєю Батьківщиною є чимсь натуральним. О. Віталій зі зворушенням дивися як лікарі, котрі не можу чи врятувати людину, молилися так, як вміють. Багато з тих людей перший раз перейшло поріг католицької святині. Як сказав блаженний Йоан Павло ІІ, що всі говорили одним голосом та не відчувалося жодних поділів.

«Отож, кажу і в Господі вас заклинаю, щоб ви більш не поводились, як поводяться погани, що ходять в марноті свого ума (...) А саме: вам треба позбутися, за вашим попереднім життям, старої людини, яку розтлівають звабливі пристрасті, а відновитись духом вашого ума й одягнутись у нову людину, створену на подобу божу, у справедливості й у святості правди. (Еф 4, 17. 22 – 24)

С. Марієтта Мікса