8 лютого сестри – бенедиктинки з м. Житомира святкували своє патрональне свято – урочистість св. Схоластики, духовної Матері ордену. Урочисту Святу Месу очолив Ординарій дієцезії, архієпископ Петро Мальчук, співслужили йому отці-палотини.
Разом з сестрами радість святкування розділяли місцеві прихожани, шанувальники св. Схоластики, люди, котрі звертаються до сестер, та ніколи не залишились без слова підтримки та запевнення про молитовну пам'ять.

Довідка: Свята Схоластика, сестра-близнюк святого Бенедикта Нурсійського, засновника ордену бенедиктинців, була присвячена Богу ще в дуже ранньому віці, але, можливо, продовжувала жити в будинку своїх батьків. Про неї говорили, що вона була віддана Ісуса так само, як своєму братові. І коли Бенедикт заснував свій монастир у Монте-Кассіно, Схоластика заснувала жіночий монастир у Пломбаріола. Вважається, що монастир знаходився під керівництвом її брата, так що вона була першою монахинею-бенедиктинкою.
Брат і сестра були дуже віддані один одному. Статути обох монастирів забороняли їм входити до монастиря іншого. Згідно святому Григорію, вони зустрічалися раз на рік у будинку біля монастиря Монте-Кассіно, щоб обговорити духовні теми, і були поховані разом, можливо, в одній могилі. Святий Григорій писав, «так смерть не розділила їх тіла, чиї уми були завжди з'єднані в Господі».
Святий Григорій розповідає чарівну історію про останню зустріч двох святих на землі. Схоластика і Бенедикт провели весь день у «взаємній втісі небесною бесідою», а з настанням вечора Бенедикт почав готуватися до від'їзду. Схоластика, передчуваючи, що це їхня остання можливість побачити один одного при житті, просила його провести залишок вечора з нею. Але Бенедикт навідріз відмовився, оскільки не хотів порушувати власний статут, проводячи ніч далеко від Монте-Кассіно. Тоді Схоластика заплакала, поклала голову на стіл і почала молитися, щоб Бог заступився за неї. Після її молитов вибухнула буря. Злива з градом були настільки сильні, що змусили Бенедикта з товаришами залишитися.
«Хай вибачить тебе всемогутній Бог, сестра» сказав Бенедикт, «за те що ти наробила.»
«Я просила про люб'язність», відповідала Схоластика просто, «а ти відмовив. Я попросила про це Бога, і Він дарував це! »
Відразу після свого повернення в Монте-Кассіно Бенедикт побачив видіння, як душа Схоластики відокремилася від свого тіла, підносячись на небо у вигляді голуба. Вона померла через три дні після їх останньої зустрічі.
Хтось вважає, що ми повинні просити Бога тільки про найнеобхідніше. Але любов Бога настільки сильна, що Він хоче дати нам все найкраще. Він завжди готовий вислухати всі наші молитви: наші молитви прослави і подяки, і наші молитви прохання, каяття і про заступництво. Ніщо не може бути надто важливим або дуже незначним, щоб не поділитися цим з нашим Отцем. Свята Схоластика - це, безсумнівно, одна з тих, хто прийшов до розуміння цього через свою власну безпорадність.