|
 «Та Син Людський, як прийде, чи Він на землі знайде віру?» (Лк 18.8)
Спільнота «Легіон Ісуса» з 25 серпня по 2 вересня 2013 року переживала реколекції на тему «Страждання».
Страждання... Саме слово викликає смуток. Ми не хочемо страждати, бо це болісно і неприємно. Чи можна страждати з радістю? Для нас, звичайних людей, це неможливо. Лише обрані Богом терпеливо приймають свої страждання і стають для ближнього прикладом мужності, сили і витривалості, смирення і покори, вміння радіти життю.
«Легіон Ісуса» - це спільнота людей, які пересуваються на інвалідних візках і волонтерів, які їм допомагають. Шістнадцять років спільнота існує при костелі Святої Софії. Сміливо можу назвати «Легіон Ісуса» перлиною нашого костелу. Що таке перлина? Це страждання маленького молюска, всередину якого потрапив гострий кам'янець і почав різати і знищувати нутро молюска. Всіма силами і стараннями маленьке створіння намагається захистити себе від болю і обертає піщинку білими перлами – своїми стражданнями. «Легіон Ісуса» - це яскравий приклад християнського життя. Страждання одного притягує увагу ближнього і біль, який дуже важко зносити одному, розпорошується поміж усієї спільноти, страждання стають маленькими і непомітними. Таке диво цього року нам показала дружба між Петром, який з дитинства прикутий до інвалідного візка і волонтером Антоном, який вперше долучився до нас.
 Щодня ми споглядали, як високий, 1,90 м Антон схиляється над візком, як друзі у вільний час кудись подорожують, як вони кепкують один з одного, як весело і голосно сміються, як Петро турботливо підкладає Антону додаткову порцію їжі і віддає свого пиріжка. Щасливі обличчя друзів свідчили про стан їхньої душі і ця іскорка передавалась усій спільноті, запалювала надію, що все може змінитися накраще. Адже останнім часом спільнота переживає велику потребу у волонтерах і присутність Антона, а також інших волонтерів і молоді в цьому році була справжньою цінною знахідкою.
Щоб реколекції пройшли добре, заздалегідь була проведена потужна і кропітка підготовка. У тісній і дружній співпраці голови нашої організації Нелі Ковалюк та сестер Ордену
Божественного Відкупителя – с.Анежка, с.Летиція та с.Моніка які вже протягом років опікуються спільнотою, були вирішені всі питання благополучного перебування в таборі «Надія» Карітас- СПЕС. Нас гостинно прийняли, надали всі можливості вільного доступу до костелу, їдальні, корпусів.
Сестра Реґіна, Ордену Сестри Серцянки – Дочки Найчистішого Серця Пресвятої Діви Марії, яка є керівником табору «Надія» вже багато років допомагає і піклується про нас так, щоб в цьому таборі ми почувалися, як у родинному колі.
Напередодні реколекцій практично кожний член спільноти переживав складні перешкоди щодо поїздки. Це були особисті хвороби, хвороби рідних, які не давали змоги поїхати в Зарічани. На жаль, деякі так і не потрапили на реколекції.
«Ми їдемо на реколекції прославляти Бога!» - сказала мені Наталка Бурлак і цих слів вистачило, щоб відкинути всі сумніви. 
Сама Наталка все своє життя провела в інвалідному візку, самостійно не може, навіть їсти, але протягом року сумлінно виконувала обов'язки диспетчера. Своїми, ледь працюючими пальчиками, вона набирала номера телефонів і сповіщала членів Легіона про наступну зустріч.
Реколекції і щоденні служби Божі проводив єпископ Віталій Скомаровський.
У рік віри ми, як ніколи,потребуємо духовних вправ і настанов, зміцнення у вірі, дарів Святого Духа.«Довіра, довіряти, покладатися на волю Божу» - на ці слова постійно наголошував єпископ Віталій у своїх промовах.
Особисто мене неодноразово зупиняла думка, чому я вірю в Бога, але не довіряю Йому? Чому часто впадаю у розпач і сум, коли зустрічаю перешкоди у виконанні своїх повсякденних справ? Чому розчаровуюсь у людях, коли пізнаю їх ближче і вони не відповідають моєму першому враженню? Щоранку у молитві я довіряю Богу все своє життя, а насправді покладаюсь лише на свої сили, на свій розум, на свої почуття і тому не дивно, чому так часто сумніви і розпач супроводжують мене. Зараз я молю Бога, щоб зберегти знання про довіру, отриманні на реколекціях, не розпорошити і не втратити їх у суєтному повсякденні. Лише так я зможу зростати у Божій благодаті, лише довіряючи Богу по-справжньому, Ісус буде жити в моєму серці, а не на відстані моєї думки.
Реколекції, праця в групах, розарій, ранішні і вечірні молитви, вечірні розваги біля вогнища, майстер-класи з батику та декупажу проходили в теплій родинній атмосфері. Любов і благодать Господа нашого Ісуса Христа, Його присутність серед нас зігрівала теплом і ласкою наші серця, розтоплювала холодні крижинки наших гріхів, спонукала бути добрими і уважними один до одного, а головне до самого себе.
Єпископ Віталій в останній проповіді наголосив, що любити ближнього неможливо, поки не полюбиш себе самого. Потрібно подивитися на себе зі сторони, оцінити свої достоїнства і недоліки. Робити це потрібно чесно і справедливо, так, як ми оцінюємо інших. Якщо правда про себе буде дуже гіркою, можна плакати і кричати, але треба її прийняти, бо тільки таким чином ми зможемо прийняти себе самого, а це означає полюбити себе. Тоді і ближнього ми будемо оцінювати і розуміти не своїми поверхневими емоціями, а глибиною свого серця. Любов до себе перешкоджає нам осуджувати ближнього, ображатись, не прощати, заздрити, гніватись. Тому, що всі ці гріхи, вади руйнують наше тіло і нашу душу, а того, на кого вони направлені, можуть і не зачепити.
Отримавши духовну силу «Легіон Ісуса» продовжує крокувати стежинами свого життя-буття. Але члени спільноти не замикаються по своїх домівках, а продовжують працювати вже, як члени громадської організації «Молодь. Жінка. Сім'я». Виставки, семінари, тренінги, моніторинги – це далеко не повний перелік заходів в яких бере участь організація.
Мабудь в цьому і полягає унікальність спільноти «Легіон Ісуса». Вона має живу віру. Тут присутній живий Ісус. Спільнота співчуває і підтримує, веселиться і жартує, молиться і вивчає Біблію, вчиться жити по-новому і навертає ближнього, творить красу і заохочує до цього інших, страждає і смиренно несе свій хрест, вірить, надіється і любить, тому що з нами завжди є Бог, який є Любов.
Лілія Демянюк, 17.09.2013р
Більше фотографій можна переглянути тут. |
