4 серпня 2013 р. стало особливим днем для столиці нашої держави: цього дня на Володимирській гірці Римо-Католицька Церква в Україні відзначала урочисту річницю Хрещення Київської Русі. Святкові урочистості відбулися в самому серці Києва – в парковій зоні поруч з пам’ятником святому князю Володимиру.

На Святу недільну Літургію під головуванням Апостольського Нунція в Україні Томаса Едварда Галліксона прибули єпископи зі всіх римо-католицьких дієцезій України, київське духовенство, а також гості свята та понад півтисячі вірних.

Українську Греко-Католицьку Церкву представляв владика Богдан Дзюрах, секретар Синоду Єпископів УГКЦ та керівник Адміністрації Патріаршої курії – його присутність цього сонячного дня підкреслила єдність Католицької Церкви на наших теренах.

Особливо важливим моментом під час Святої Меси стало відновлення присутніми своїх хресних обітниць та відречення від всякого зла. Так, як колись їхні далекі предки у хвилях Дніпра, кияни знову склали обіцянку вірності Богу та Його заповідям, а молодь та діти пообіцяли тривати у духовному розвитку та навчатися Катехизму. Тут варто нагадати, що Хрещення Київської Русі відбулося 988 року, тобто до великого розколу християнства 1054 року, що він спровокував відділення православ'я від католицизму.

Проповідь архієпископа Петра Мальчука поставила перед кожним присутнім на Месі непрості питання: "...У нас сьогодні є така проблема, що християнин з християнином [іншої конфесії] боїться спілкуватися, щоб не осквернитися... Чи це не смішно? Чи тут є Дух Христовий?"

В контексті хрещення "з Заходу" і "зі Сходу" Його Високопреосвященство зауважив, що вартість поля залежить не від того, хто його посіяв, а від того, яке воно дає плоди. Тож які плоди дає українська земля, 1025 років тому засіяна Словом Божим, запитав нас архієпископ. Сьогодні кожному з нас, підкреслив владика Петро, варто поставити собі питання: "А чи Христове Царство є в моєму серці? Чи Христове Царство розширило мій світогляд на інших людей?"

Цього дня під час проповіді було ще багато питань, відповідь на які кожен має сам дати у своєму серці. Чи перемінює Таїнство Хрещення сучасних християн, чи може воно немов би втратило свою силу? 1025 років тому християнство дало нам багато дарів: державність, освіту, спільність з християнами Європи – але як ми сьогодні використовуємо ці дари? Сьогодні в Україні безліч християн та знаків присутності християнства – але чи за тими знаками є зміст, є Божий дух?

Продовжуючи промовляти до нас, архієпископ Петро особливо пригадав, що через Хрещення у життя людини входить Бог. Саме Він очищує, зцілює, облагороджує її. Але якщо охрещена людина не має елементарної людської культури, то навряд чи навчить когось іншого бути християнином...

1025-річчя Хрещення Київської Русі є доброю нагодою для іспиту совісті, наголосив архієпископ. Варто спитати себе, за що ми маємо подякувати Богові, за що – покаятися, в чому маємо перемінитися? Хоч в минулому ми наробили багато помилок, цього року Господь дає нам особливу благодать, прагне зцілити наші рани та відродити до нового життя. Відкриємося ми, чи ні? Бог не поширює Свого Царства насилу – він чекає свідомої відповіді від кожного з нас особисто. І особливо чекає зараз, в час, коли Україна дякує Йому за дар віри.

Ірина Максименко