Далека дорога з Канади до Росії |
Потрібно мати справжнє покликання, щоб прийняти таке рішення. І саме так зробили сестри-монахині с. Маріель Сан Пєрр і с. Бріджітт Легаре, які приїхали з рідної Канади до далекої Росії, щоб нести там Ісуса людям. Якою була ця дорога, розповідають самі сестри. Коли виникла ваша спільнота і яка її головна харизма? с. Бріджітт: Ми приїхали до Росії з Канади, що є нашою рідною країною. Належимо до чернечої Родини Міріам. Наша спільнота виникла 31 рік тому, і є ще дуже молодою. Заснована в Канаді. Наша засновниця, сестра Жан Бірі, ще жива. Спочатку засновниця була в іншому ордені - Служебниць Серця Діви Марії, а в 1979 році заснувала Родину Міріам. Родина - це брати і сестри, що живуть разом, разом моляться, разом працюють. Наша харизма - це поєднання молитви і праці, а молитва і праця в нашому житті мають дорівнювати одне одному. Євангелізація людей. Ми приймаємо людей, щоб ті могли помолитися, відпочити, відправити реколекції. С. Маріель: В Росію наша спільнота приїхала 13 років тому. Я працюю тут вже 10 років, а с. Бріджітт - 5 років. Спочатку було дуже важко, тому що ми не знали російської мови, тому почали вчитися, як маленькі діти, але зараз вже набагато легше. Були труднощі з було за реєстрацією житла, з візовими документами (з чим і досі є проблеми) та багато інших. Чим відрізняється ваша праця в Канаді від праці в Росії? с. Бріджітт:Відрізняється багато чим. Люди в Канаді самі приходять до храму, а тут потрібно знайти цих людей. Найчастіше приходять лише діти, а потім через кілька років - хтось із батьків.Помітно, що віра в людей є, але вона глибоко закопана. Ми просимо Бога про допомогу, щоб знайти шлях до сердець цих людей. С. Маріель: У Канаді люди знають, що до нашого дому можна прийти завжди, коли є потреба серця, а тут навпаки - люди здивовані, і трохи бояться приходити. До кінця не знаємо, у чому причина цього. Стараємося адаптуватися. Хочемо допомагати людям, показати їм, як стати святим, як дійти до Бога. Сестри, розкажіть про свою дорогу покликання С. Маріель: Я народилася в Канаді у католицькій родині. З дитинства ми ходили до храму і Бог завжди мені був близький. Але, маючи 16 років, я пережила кризу віри, перестала ходити до храму, відійшла від Бога. Почала шукати справжньої любові, шукати якоїсь дороги - сама не знала, якої. Хотіла знайти любов у людині, але не знайшла. Через 15 років я зрозуміла, що я йду, але не знаю, куди, життя моє пусте. Працювала в школі. Пізніше я зустріла сестер з Родини Міріам, і знайшла там те, чого шукала. І там вже залишилася назавжди. Слава Богу, я тут вже 26 років. У минулому році я відсвяткувала ювілей 25-річчя чернечого життя с. Бріджітт: Я також з католицької родини. Але жила вже в той час, коли молодші діти переставали ходити до храму. Моя мама також перестала ходити до храму. І тут велику роль відіграв тато - ми почали разом молитися, ходити до храму. Я запалилася Богом. Почала читати все, що стосувалося Бога, і тут мені спала така думка: «А, може, справді жити тільки для Бога?». І от я зустріла Родину Міріам. Мене запросили, і мені там дуже сподобалося. В той час я була студенткою факультету педагогіки, і як тільки закінчила навчання, відразу пішла до цієї спільноти. Спочатку мені було важко, бо дуже любила дітей, а спільнота була дуже маленькою і мало займалася з дітьми, та незабаром мене послали працювати до дітей, і зараз я дуже щаслива. В яких країнах ви працюєте? с. Бріджітт: Нас всього є 87. Працюємо в Канаді, Бельгії, Уругваї, на Ґаїті. Я працювала на Гаїті 11 років. Ваші побажання? С. Маріель: Щоб віра зростала і міцніла, щоб пробудилася в людських серцях, бо недаремно так багато людей загинуло мученицькою смертю. Понад усе бажаємо віри, бо без Бога життя неможливе. С. Бріджітт: Також вітаємо Україну. Тут багато віруючих людей, тож бажаємо кожному українцю, що є охрещеним, святості, а тим, які ще не пізнали і не зустріли Христа, - скоріше Його знайти. Щиро дякую за розмову. Розмовляла Мар’яна Бєда |