«В біль та зелень прибраний один єдиний день, теплом сердець зігрітий, Причастя Святий День!» Саме так, в цей день наш храм дійсно тонув у чистій білизні кольору від білих троянд та лілей, та променів сяйвом Божої благодаті

Позаду довгий шлях приготувань, іспити, перша Сповідь…. і ось 26 травня, цей довгоочікуваний день – Урочистість Пресвятої Трійці. Власне цього дня дев’ятнадцять дітей нашої парафії вперше приступили до Трапези Господньої.

Очолив святкову Літургію настоятель о. Петро Гевельт, який під час проповіді заохочував першопричастників щоб не зупинялись на поверхневому знайомстві з Ісусом, але прагнули до того, аби приязнь з Ісусом ставала щораз глибшою та міцнішою. На закінчення о. Настоятель попросив дітей щиро помолитись за всіх зібраних.

Атмосфера урочистості була дуже зворушливою та святковою, Свята Літургія пролинула немов одна мить, але напевне запам’ятається ще надовго, насамперед дітям – першопричастникам, як перший, свідомий крок у сторону Неба…

С. Ніна CST

Не тільки діти мали можливість радіти з прийняття Ісуса до свого серця.

Після закінчення річної підготовки 13 травня, два тижні раніше, семеро молодих дівчат вповні брали участь у Святій Месі під час якої вперше приступили до Таїнства Євхаристії. Ось свідоцтво однієї з причасниць Марини Каліщук.

Мої враження від Першого Причастя

Мене завжди хвилювала проблема відношення до Бога. Що це? Як до нього відноситись? Який вплив він здійснює на нас?

І ось в один ясний день, а саме 20 травня я вирушила на пошуки Бога. Саме тоді я вперше переступила поріг костелу, вперше відчула потяг до Божого Слова, вперше зрозуміла, що Бог – це розуміння життя, любов і віра у щось святе.

Побачивши на Службі натовп людей, котрі приймають Причастя у моєму серці «спалахнув» вогник, котрий дав зрозуміти, що пора вже і мені зробити ще один крок до пізнання Бога. Але потрібно було чекати … Минали дні, тижні, місяці, і ось, нарешті, ми, семеро дівчат сидимо у класі і проходимо підготовку до першого духовного іспиту – Перше Причастя. З яким захопленням ми ходили на уроки катехизації, які проводила Сестра Ніна, яка старанно вона готувалась, аби нам пояснити незрозуміле, вчила нас молитви і приготувала до Першої Сповіді.

І ось настав цей день… Перша Сповідь… Перше Причастя… У душі вирувала і тривога, водночас, і радість. Це відчуття завжди буде ясніти у моїй пам'яті, а також слугуватиме мені орієнтиром у житті.

Таке враження, що я стала на крок ближче до Господа... Дорога та вкрай велика, терниста і вузька, але це дорога Любові до Бога, Любов, яка народжується в терпінні і проявляється у жертві... Сповідь і Причастя дали мені поштовх до досконалості...

Саме ці два Таїнства, на мою думку,  допоможуть мені бути "на плаву", відчути присутність Бога в моєму житті,  дадуть розраду і спокій…